11

Після розмови з Лесею я довго не могла заснути. З усіма цими любовними проблемами й зовсім забула, що скоро потрібно платити за квартиру, а в гаманці то вітер свище. Де знайти гроші? Спочатку думала, що займу в Лесі, але після нашої сварки, це стало неможливим. От чого життя –  така складна штука, особливо коли не вистачає грошей. Кажуть, що вони не головні, але так напевно говорять лише ті, хто не має з ними проблем. Ще й з голови не йде Максим… Минуло вже три дні від нашої з ним розмови, а він так більше і не підійшов до мене. Все таки подруга була права, хлопець не буде принижуватися до того, щоб завойовувати моє серце. Йому набагато легше знайти собі іншу дівчину, яка буде дивитися на нього закоханими очима й виконувати всі його бажання, як слухняна лялька. Звичайно, навіщо тоді я – непокірна бунтарка, якщо є мила й добра барбі. Інколи перетиналася з ним на коридорах, але коли бачила крижаний погляд на собі, то аж зіщулювалася. Жах, його холодні очі проймали до кісток. Намагалася уникати юнака, але як за законом підлості, постійно зустрічалася з ним. Розуміла, що дуже розізлила хлопця, але навіть не підозрювала, що Максим був розлючений зовсім не на мене, а на себе. Настала неділя, я мирно спала в своєму ліжечку. Аж раптом щось залоскотало щоку, я посміхнулася і намагалася змахнути, але настирливе лоскотіння повторилося. В уяві виник Максим, він ніжно нахилився наді мною і гладив щоку. Я засміялася і розплющила очі. Ніякого юнака поряд не було, зате мене засліпило яскраве сонце, яке так грубо ввірвалося в мою кімнату і навіяло марення про хлопця. Зіщуливши очі від яскравого світла, я ліниво потягнулася і встала з ліжечка. Виглянула у вікно, а сонячна погода так і манила на вулицю, і раптом  захотілося до моря, гуляти берегом і вдихати морське повітря, слухати крик чайок й просто насолоджуватися життям. Проте до моря доведеться іти ввечері, бо зараз запланована зустріч із замовниками портретів. Дуже пощастило, бо вчора зателефонувала сімейна пара й замовила картини, ще й обіцяла подвійний гонорар, якщо зроблю все за кілька днів. Такого шансу звичайно ж упустити не могла. Нарешті мені хоч трохи посміхнулася удача. Зустріч пройшла швидко, я взяла фотографії, з яких мені потрібно написати портрети і вже після обіду була готова одна із робіт. Розігнула спину й відчула як захрумтіло все тіло. Потрібно трохи пройтися, і з такою думкою почала швиденько збиратися. Лише біля моря помітила, що моє волосся все ще заколоте олівцем, швиденько його вийняла із зачіски і струснула головою. Вітер відразу підхопив пасма волосся й з незвичною жорстокістю кидав у різні сторони. Бризки води щедро обливали моє обличчя, але це було навіть приємно. Хвилі накочувалися на берег, але зупинялися за кілька міліметрів до мого взуття й поверталися назад, наче знали, що не потрібно мене мочити холодною водою. Я б гуляла так вічність, якби раптом не помітила доволі таки велику хвилю, яка з величезною швидкістю й силою наближалася до піску. Я не встигла навіть відскочити, як відчула на собі її крижаний дотик. В мене вп’ялася наче тисяча голок, тіло проймав холод. Я ж взагалі дуже чутлива натура, й особливо до болі й холоду. Брр… Як це було неприємно. Я наче переляканий їжачок вся зжалася  й рушила додому, бо не вистачало ще захворіти. До ночі працювала, бо ніяк не могла заснути, ох, відчуває моя душа, що завтра знову запізнюся на навчання. Проте, що зробиш, коли саме вночі прокидається дух творця. Так і заснула просто за письмовим столом, бо сил іти до ліжка вже не було. Прокинулася вночі вся в холодному поті, все тіло ломило, а голова була наче з опілок, як у Вінні-Пуха, вирішила сама пожартувати з собою. Проте це ж не нормально, що так погано, горло боліло немилосердно. Все таки захворіла, ще й здається температура є, бо страшенно морозить й обличчя палає вогнем. От треба була мені та прогулянка, грошей і так нема, а тепер доведеться викинути цілий статок на ліки. Бурмочучи так собі під ніс, рушила на кухню в пошуках градусника і таблеток.

- Взагалі клас! – вигукнула, коли через сім хвилин, глянула на градусник. Він показував температуру 38. Почала шукати в аптечці жарознижуюче. Потрібно збити температуру і йти працювати, та яке, про що я думаю, тож ніч надворі. Швидко запила таблетку й на ватних ногах попленталася до ліжка, було одне лише бажання заснути й прокинутися лише тоді, коли життя налагодиться.

МАКСИМ

Максим стояв і дивився вслід дівчині, яка вже встигла зникнути з поля зору. В голові крутилося стільки думок, але він їх всі відкинув й рушив до автомобіля. Вже в дома, зручно всівшись на дивані, хлопець на мить розслабився й заплющив очі. Відразу в уяві постала Ліна, така тендітна й схожа на русалку.

Максим не витримав і вдарив кілька раз кулаком по м’якій оббивці.

- Що за чортівня, - просичав крізь зуби.

Чого ця дівчина не дає йому спокою, вона наче чаклунка приворожила його. Ще ніколи в житті так не зациклювався ні на кому. Чого кожного разу, як заплющує очі, з’являється ця світловолоска? Вона ж відшила його, то чого він не може її ніяк забути? Треба братися до роботи, може хоч так відволічеться ненадовго. Хлопець одним різким рухом схопився з дивану, що аж в голові запаморочилося, і рушив до столу. Юнаку потрібно було завершити проект торгівельного центру, а часу до здачі залишилося зовсім трохи. Проте поринути з головою в роботу ніяк не виходило, бо рука, не слухала його й замість точних ліній, виводила її обличчя.

- Прокляття! – зі злобою вигукнув Максим і зім’яв ще один аркуш.

Ця дівчина не дасть йому спокійно жити, завтра треба терміново з нею поговорити і з такою думкою пішов спати.

Наступного дня встав в піднесеному настрої, якщо Ліна йому знову відмовить, то він забуде її назавжди, а якщо не зможе, то змусить себе, але якщо раптом дівчина погодиться, то хлопець буде найщасливішим з усіх, хоч собі боявся в цьому зізнатися навіть зараз. В універі стояв шум, всі поспішали на пари, а Максим намагався знайти об’єкт свого захоплення. Його погляд вихоплював з натовпу кожну біляву голівку, але щоразу його чекало розчарування. Ліни ніде не було. Та де ж вона? Максим вже починав злитися, коли не треба, то вона мерехтить перед очима, а коли треба, то ніде її не видно. Юнак вже не витримував, якщо не поговорить з нею сьогодні, то просто не витримає до завтра. Проте підходити й запитувати її одногрупників про неї гордість Максиму не дозволяла. Скрегочучи зубами, хлопець навіть не досидів до кінця пар, а пішов геть. Наступного дня історія повторилася й хлопцю нічого не залишалося, як піти й запитати в її групи.