6

Я вже певно вдесяте нервово глянула на годинник. В голові стукало, що запізнюся. Знову, це починало вже дратувати. Згідно з практикою мої запізнення до добра не доводять, але що вдієш, коли в Одесі страшенні затори. Нервово перебирала пальці, корсет сукні жахливо тиснув, аж подих перехоплювало. Нарешті таксі під`їхало до банкетного залу. Я обережно вийшла з автомобіля, щоб не наступити на сукню чи бува не  зачепитись й не зламати каблук, бо я то можу. Ренесанс – саме там мала проходити вечірка – постав переді мною в усій красі й пишності. Шикарні сходи і балкони так і манили в свою глибину. Я захопливо оглянулась і попрямувала до гардеробу. Здавши верхній одяг,  глянула на себе у велике настінне дзеркало. Яка все таки красуня, яскраво-червона, кольору спілої вишні, сукня вигідно підкреслював всі  принади фігури, прохолодний атлас, охолоджував шкіру й шикарно переливався на світлі. Акуратне кольє красувалося на тонкій шиї, й виблискувало, створюючи легке сяйво. На голові красувалася діадема у вигляді маленької корони. Кілька прядок волосся, наче випадково вибилися із зачіски й обрамлювали обличчя. Залишився останній штрих – маска. Ось і все, готова. Ще раз крутнулася перед дзеркалом і пішла до залу. Королівською ходою піднялася крутими, але неймовірними східцями, і нарешті опинилася в залі. Розгублено озирнулась, не знаючи куди дітися, щоб менше хто мене бачив. Всі розбились на групки, і розмовляючи або сміючись, навіть не помічали, що ще хтось прибув на бал. Я полегшено зітхнула і зібралася вже заховатися у найвіддаленішому кутку, як раптом мене хтось покликав, якщо точно, то той хто говорив явно думав, що я Леся.

-  Лесе, добре, що ти нарешті прийшла, нам виступати через кілька хвилин. Я тобі телефонував, чому ти не відповідала? - сердито говорив хлопець.

Я стояла спиною і боялася обернутися, але от голос мені здався надто знайомим, здається вже десь чула його. Юнака дратувало, що я мовчала, тому продовжив:

-  Лесе, та що з тобою таке? Ти взагалі мене чуєш?

Я все ж наважилася обернутися й перше, що помітила це очі, такі рідні, але надто далекі, проте тепер вони дивилися вже не з холодом, а з нерозумінням. Переді мною стояв ВІН, хлопець з моїх мрій і снів. Як же Леся говорила його звати? Я скривилася, намагаючи пригадати, але ім`я, наче випарувалося з моєї пам’яті. Тим часом, юнак, нерозуміючим поглядом дивився на мене, які в нього все таки красиві очі. Так, я, щось розмріялася, хотіла відповісти, але відчула, що юнак тягне мене кудись за руку. Не встигла опам’ятатися як опинилася посеред сцени. Залунали легкі звуки вальсу, хлопець мені вклонився, я почала пригадувати історичні фільми, і що дівчата робили в таких випадках, ах точно реверанс. Підхопила однією рукою сукню і присіла, злегка схиливши голову, коли розрівнялася, то рука юнака миттєво опинилася на моїй талії, вона пропікала мені шкіру, навіть крізь прохолодну сукню. Я у відповідь поклала свою на плече хлопця, а інша опинилася в полоні його долоні, такої ніжної, що аж мурашки побігли по тілу. Юнак потягнув мене на себе, я слухняно віддалася його рукам й лише механічно переставляла ноги в такт. Танцювала я легко та плавно, принаймні мені так здавалося. Оце так, аж сама собі здивувалася, я ж востаннє танцювала, ще на шкільному випускному і то тоді вийшло в мене зовсім негарно, я заплуталася в пишній сукні й ледве не впала, якби не мій більш вмілий, ніж я, партнер, який в останню хвилину мене підхопив. Боялася навіть глянути на НЬОГО, а якби все таки наважилася, то помітила, що хлопець мене дуже уважно розглядає, а згодом його очі перетворилися на дві щілинки, наче він про щось здогадався. Ось залунали останні акорди й я, як ви думаєте, що зробила. Ну звісно, наступила каблуком собі на сукню, почувся тріск тканини й я відчула, що падаю. Мій партнер відреагував миттєво, він підхопив мене однією рукою за талію й зробив підтримку. Я не відразу зрозуміла, що то робиться і просто далі висіла на його руці. Юнак зметикував, що я не розумію, що потрібно робити далі, тому швидко врятував ситуацію, поцілувавши мене. Я такого не очікувала, але от глядачам, здається, сподобалося, бо вони голосно зааплодували. Нарешті мене відпустили й, поклонившись, ми зійшли зі сцени. Як тільки опинилися наодинці я не стрималася.

-  Що це було на сцені? 

-  Це тебе хотів запитати, якого ти заплуталася в сукні, так важко було підтримувати її рукою. Ще подякуй, що врятував тебе від провального номеру, а то твоя подружка тобі б не подякувала, якби вона осоромилася на весь універ, - розізлився не на жарт хлопець

-  Ти взагалі про що? Я Леся, - невинно закліпала очима.

-  Та невже? Ти зовсім мене за дурака держиш? Думаєш я не впізнаю свою одногрупницю, навіть у масці. Так, спочатку я повівся, але тепер точно впевнений, що ти не вона.

Я мовчала, тому юнак продовжив:

-  От як мене наприклад звати? – його очі блищали злорадним вогнем, але все одно були прекрасними, наче в янгола.

Мій мозок нервово пульсував, от чому не можу згадати, як його там звати. Незнайомець тим часом почав наближатися до мене й намагався зняти маску, я різко сіпнулася й вибігла в зал. Що там Леся казала, якщо хтось почне, щось підозрювати, то триматися від такої людини треба подальше. Боковим поглядом помітила, що ВІН також вийшов і нетерпляче озирається залом, напевно мене шукає, промайнуло в голові. Рішення з’явилося швидко, втекти десь подалі, заховатися. Довго не роздумуючи, кинулася до вбиральні й, лише відчувши безпеку, полегшено видихнула. Бризнула на розпашіле обличчя холодною водою, навіть не думаючи, що тоналка може розтектися. Поза волею рука потягнулася до губ, які ще кілька хвилин тому притискалися до ЙОГО. ВІН точно колись зведе мене з розуму. Проте не можу ж я тут сидіти вічно, тому вирішила повернутися до залу. Розправила плечі, поправила сукню, а потім і зачіску, востаннє глянула у дзеркало і вийшла. ЙОГО помітила відразу, але хлопець, здається мене не бачив, чи лише робив вигляд, скориставшись цим шмигнула в найближчий куток. Тим часом залунала повільна мелодія, до мене підійшов, якийсь хлопець, щоб запросити на танець, проте я ввічливо відмовилася. Як тільки незнайомець відійшов, я аж видихнула, але мій розслаблений стан тривав недовго. Хтось, навіть не чекаючи мого дозволу, різко потягнув за руку. Я в подиві глянула, хто так грубо насмілився порушив моє усамітнення. Як могла не здогадатися? Звичайно це ВІН. Яка наглість, навіть не запитав моєї згоди, але чому не можу на нього злитися, чому подобається така його поведінка? То все виною кохання, знайшла не зовсім розумне пояснення. Хлопець тим часом різко обернув мене до себе й обвив талію руками. В мене аж подих перехопило, так, глибокий вдих, заспокойся, головне не показувати йому, що серце ось-ось вирветься з грудей.