3

От сиджу вдома, дивлюся в одну точку і доїдаю відерце морозива, так намагаюся покращити зіпсований настрій. Нога в гіпсі, на щастя, в такому, що можна ходити, звісно віддати за нього довелося майже всю стипендію. Раптом задзвонив телефон, це із агенції. Підняла слухавку.

-  Доброго дня, вас турбують з агенції «Еліт» ми хочемо запропонувати вам контракт. Ви зможете під‘їхати завтра, щоб підписати?

-  Вибачте, я не зможу, - ледве не плакала, а до горла вже підступав зрадливий клубок.

-  Ви розумієте, що переможцем кастингу стане інша дівчина.

-  Розумію, але мені наклали гіпс.

-  Зрозуміло, до побачення.

У мене з очей котилися крокодилові сльози, вже хотіла кинути телефоном об стіну, як раптом згадала, що якщо його розіб`ю, то не буде за що купити навіть кнопочний, тому свою злість вимістила на ложці, якою їла морозиво. У мене була справжня істерика, от чому я така невезуча, тільки сьогодні раділа, що життя налагоджується, і от таке. Чому завжди все погане стається саме зі мною, чим так зіпсувала собі карму?  Закуталася в теплий плед і трохи заспокоїлась, не можна зациклюватися лише на проблемах, потрібно жити далі й вірити в світле майбутнє, якщо воно, хоч колись, наступить.

Зранку прокинулася в позитивному настрої, принаймні в цьому себе переконувала. Проте весь позитив, наче вивітрився, коли перерахувала гроші, які залишилися. Хоча там навіть не було, що рахувати – дві купюри по сто і одна – п`ятсот. Сімсот гривень на дві неділі, та й ще потрібно заплатити за комунальні і хазяйці другу половину за квартиру. Треба терміново шукати роботу, але де і яку. Глянула на годинник. Жах! Запізнююся на пару, та й ще бігти не можу. Йду так швидко, як тільки можу, нога жахливо ниє, але терплю. В дверях універу зіштовхнулася з якимось хлопцем, він кинув лише єдиний крижаний погляд, але мені його вистачило, щоб впізнати в ньому ТОГО САМОГО. Пропищала вибачте, юнак навіть не звернув на мене жодної уваги й пішов далі. Я також пошкандибала на лекцію, а з голови все не виходили його очі, цей глибокий холодний погляд, який здається проймав мене до кісток.