36.

     Андрій сидів з Віталіною у парку й дивився на голубів, які клювали хліб неподалік. Він був занурений у свої думки тому навіть не звертав уваги на Віталіну, яка майже висіла на ньому.
Андрій знову гостро відчув як йому не вистачає Рити. Її посмішки, щирого погляду та ласкавого слова. Рита завжди знала, коли він потребував її підтримки. Ніби бачила його наскрізь. Андрій дуже сумував  за нею й картав себе за те що готовий їй пробачити все на світі тільки б вона була поряд. Андрій навіть пробував розшукати її, але не зміг. Настя навідріз відмовилася давати координати брата, а коли Андрій звернувся до приватного детектива, то той повідомив, що пошуки можуть затягнутися надовго.
– Андрію, що таке? Чому ти такий замислений? – Віталіна наче реп'ях причепилася до Андрія.
– Що? Я не почув твого запитання.
– Андрію, що з тобою? Ти останнім часом ходиш наче примара. Це все через розлучення? – Віталіна з силою смикнула Андрія за руку.
– Так не без цього. Не кожен день розлучаєшся з близькою людиною. Тебе щось не влаштовує, Віталіно? 
– Не влаштовує. Мені не подобається, що ти весь час думаєш тільки про неї. І хіба я не близька тобі людина Андрію?
– Віталіно, досить. Я не хочу зараз чинити розбирання польотів, — Андрій різко встав й пішов до ставка з лебедями.
– Андрію зачекай. Ну вибач, просто я жахливо ревную й це доводить мене до божевілля, — Віталіна побігла вслід за Андрієм.
– Віталіно, вона поїхала й більше ніколи не повернеться. Немає сенсу ревнувати.
– Ходімо краще пообідаємо. Я дуже зголодніла. Ходімо, — поквапила Андрія жінка.
– Так, ходімо. 
   Андрію було абсолютно все одно куди йти й що робити. Життя майже втратило сенс за виключенням того, що Віталіна була вагітна. Діти не повинні відповідати за помилки батьків. Так саме й дитина Віталіни. Хоча Андрій не кохав цю жінку, все ж відповідальність за дитину відчував. Тому він вирішив звільнитися з  нової роботи й повернутися у рідне місто, щоб розпочати нове життя. 
Так Андрій не був щасливим та Віталіну він знав дуже добре, тому він вирішив, що зможе жити з нею за звичкою.
Андрій повернувся у реальність й озирнувся навкруги. Вони з Віталіною знову сиділи у їх улюбленому ресторані й зараз їли тирамісу. Вірніше Віталіна їла, а Андрій тільки колупав виделкою по тарілці. 
Апетит у Віталіни був напрочуд прекрасний. Схоже ні їй, ні дитині нічого не було.
Андрій уважно дивився на колишню кохану й не розумів як взагалі міг її любити. Вона була пафосною та манірною. Віталіну цікавили тільки безглузді речі та гроші. Багато грошей. Але Андрій вчинив помилку, коли переспав з нею. Цим самим він підписав собі вирок. 
Після ресторану вони поїхали додому. Віталіна одразу ж пішла до своєї кімнати відпочивати, а Андрій вирішив трохи побути на самоті.
Він сів на гойдалку у саду ту саму, яку так любила Рита. Ту на якій вони пристрасно цілувалися. Андрій почав легко погойдуватися й знову поринув у спогади. Про Риту та їхнє недовге подружнє життя. До моменту зради Андрій справді був щасливим. Він щиро кохав Риту й сподівався з її сторони на те саме. Коли він дізнався про неї й Матвія, то був ошелешений. Ревнощі та гординя застилали очі. Але зараз впродовж часу емоції охололи й Андрій шкодував, що не спробував вияснити все більш детально. Знайти Риту й поговорити з нею. Щоб вона в очі йому сказала чому так вчинила. Але вже нічого не повернути, Рита поїхала назавжди й навіть детектив не зміг її знайти. 
Андрій ще трохи просидів на гойдалці, а потім пішов у дім. 
Там на нього вже чекала гостя. 
 

                                             ****
   Андрій увійшов до холу й здивувався коли побачив схвильовану Настю. 
– Настю? Що ти тут робиш?
– Привіт. Я прийшла до тебе поговорити. Тільки скажи Віталіна вдома? – спитала Настя й перелякано подивилася кудись у сторону.
– Так, вона у своїй кімнаті, відпочиває.
– Тоді давай краще кудись від'їдемо. Не хочу тут розмовляти.
– Ну добре. У тебе щось важливе? – Андрій підійшов до Насті й взяв її за руку.
– Так, це стосується Рити. Тобто Рити й Матвія...
– Зачекай, ти хочеш сказати, що знаєш де Рита? – Андрій напружився.
– Ні, вибач я не можу тут розмовляти. Я боюся..., – Настя почала топтатися на місці.
– Гаразд, ходімо тут неподалік є кав'ярня, можемо поговорити, — сказав Андрій і взявши куртку вийшов на подвір'я. В поспіху молоді люди навіть не помітили, що за ними спостерігають.
  Коли Андрій та Настя прийшли до кав'ярні, то замовили два еспресо.
За кавою Настя почала розмову:
– Загалом я б хотіла тобі розповісти всю правду. Матвій та Рита не поїхали разом до Італії. Це все брехня Віталіни. 
– Я нічого не розумію, Настю. Де тоді Рита та Матвій?
– Матвій в Італії, а Рита вона...  я не знаю, де вона. Я її бачила приблизно місяць тому. Тоді коли Віталіна вигадала цю історію.
– Тобто Рита не з Матвієм? – запитав Андрій й ледь стримувався, щоб не придушити Настю.
– Ні, вони не разом й ніколи не були. Так Матвій закоханий у Риту, але вони не коханці. Це все підступний план Віталіни, — промовила Настя на одному подиху.
– Що? Тобто Рита мене не зраджувала? – крикнув Андрій й помітив, що інші люди почали звертати увагу на них.
– Виходить що так. Тільки прошу не кажи Віталіні, що я тобі це розповіла. Вона мене вб'є.
– Мені здається я її вб'ю швидше, якщо це все правда, — прошипів Андрій.
– Пробач, я й справді не хотіла, щоб все так сталося, — винувато  відповіла Настя.
– Забудь, добре що ти наважилася все розповісти. Тільки чому ти брала участь у цьому фарсі?
– Ти завжди мені подобався, от я й подумала звести Риту з Матвієм. Але коли він сказав мені що Рита його відшила ми з Віталіною розробили цей план. Та я навіть не здогадувалася навіщо Віталіні вся ця підстава, — обмовилася Настя.
– Яка підстава?  
– Ну  роман Рити й Матвія. І ще....Неважливо.
– Ну що ж схоже Віталіна веде якусь свою гру. Але у неї нічого не вийде. Настав час розставити всі крапки над "і", – відповів Андрій й вирішив покинути кав'ярню.
   Коли Андрій вже був досить далеко  він почув несамовитий крик. Це був крик Насті. Андрій одразу ж повернувся до кав'ярні й побачив біля неї непритомну  Настю й багато людей. По їх розмовах він зрозумів, що Насті хлюпнули в обличчя соляною кислотою.