31.

     Дні для Андрія плили швидко наче хмари. Він майже одразу ж втягнувся у роботу й весь час проводив у офісі компанії де працював. За це його почало поважати керівництво, а згодом й співробітники. У нього навіть з'явилися декілька друзів. Вони часто кликали Андрія з собою до бару після важкого робочого дня, але він завжди відмовлявся. Йому не хотілося проводити час у порожніх розвагах. Краще відпочити й зекономити гроші. Щоб зовсім скоро забрати Риту до себе. Ввечері Андрій як завжди прийшов до своєї маленької кімнатки, яка була схожа скоріше на комору. Він її знімав у гуртожитку, який був неподалік роботи. Але загалом Андрія все влаштовувало, тому що жив він сам. Та й особливих зручностей не потребував.

  Андрій вмився, зробив собі чай та бутерброди й вирішив набрати номер Рити. Останній раз вони розмовляли три дні тому. Рита була дуже щасливою й наче хотіла щось розповісти, але не встигла, бо в Андрія розрядився мобільний. Розмова була перервана. Андрій зателефонував дружині ще раз, але вона не брала слухавку. І ось вже два дні він не міг до неї додзвонитися. Андрій почав хвилюватися й знову набрав Риту. На цей раз її мобільний взагалі був поза зоною досяжності. Андрій знову спробував подзвонити, але марно. У нього з'явилося недобре передчуття. Андрій все ж таки наважився зателефонувати Віталіні, щоб дізнатися правду. Через декілька хвилин Віталіна повідомила приголомшливі факти. По її словам Рита за ці два місяці зблизилися з Матвієм. Між ними виникла пристрасть. А вчора вона зібрала речі й пішла жити до нього.

 – Ні я не можу у це повірити, — промовив Андрій у слухавку. 

– Але це правда. Подзвони Насті й вона все підтвердить, — відповіла Віталіна.

 – Як таке взагалі можливо? Ми ж розмовляли декілька днів назад. Вона поводилася звичайно. Ніяких натяків, — Андрій замовк. 

– Хочеш вір, а хочеш ні та Рита втекла з Матвієм. Він вже давно на неї заглядався. Не розумію, що він в ній знайшов, — підкреслила Віталіна. 

– У тебе є номер Насті? – запитав Андрій крізь зуби. 

– Так, зараз тобі скину. 

– Добре, бувай, — Андрій кинув слухавку й з силою жбурнув мобільний. 

      Кляті ревнощі знову поселилися у душі. Андрію хотілося придушити цю парочку, якщо Настя все підтвердить. Як вона посміла? Як змогла так вчинити з ним? 

Рита завжди була такою щирою, справжньою. Невже прикидалася? Але він бачив що ні. Таке не можна розіграти. Андрій вже не розумів де правда, а де брехня, тому вирішив терміново дзвонити Насті. Хай вона скаже те що знає. На жаль Настя повідомила теж саме, що й Віталіна. Навіть була більш відвертою в описах подій. Вона сказала, що Матвій вже давно мріяв полетіти до Мілану, щоб там продовжити кар'єру. Рита теж поїхала з ним. Від почутого в Андрія підкосилися ноги. Невже все повторюється знову? Його вірна і любляча Рита на справі виявилася звичайною брехухою. Андрій витер сльозу, що підступила до повіка. Він не міг так у ній помилятися. Андрій вирішив будь-що з'їздити до рідного міста й прояснити ситуацію. Можливо це просто Віталіна з Настею щось вигадали, щоб підставити Риту. Бо вони ще ті гадюки. Андрій заплющив очі й вирішив заспокоїтися, бо зайві емоції тільки все зіпсують. Завтра він піде на роботу й візьме відпустку власним коштом та поїде до Темноводська. Тільки коли він особисто впевниться у зраді Рити, тоді й повірить у це. Андрій раптом дуже захотів випити. Тому вирішив піти до найближчого бару. Можливо алкоголь заглушить докори сумління, які будуть мучити його до самого кінця.

 ****

    Два дні потому Андрій був у Темноводську. Першим разом він поїхав до Рити додому. Там де вона жила раніше. До того як потрапила у дім Бойчуків. Це була невелика трикімнатна квартира на околиці міста. Андрій піднявся на четвертий поверх й подзвонив у дзвінок потрібної квартири. Двері довго ніхто не відчиняв, але врешті до нього вийшла Євдокія Тарасівна. Мама Віталіни.

 – О, Андрію, привіт. Як я давно тебе не бачила. Може кави або чаю?, – промовила жінка. 

– Доброго дня, Євдокіє Тарасівно. Я хочу поговорити з Ритою. Вона вдома? – поцікавився Андрій. 

– Та я її ще з моменту вашого весілля не бачила. А що сталося? Хіба ви не живете разом?

 – Та ні, все гаразд. Просто я був у відродженні й думав, що можливо Рита переїхала до вас. 

– А вдома її не має чи що? Бо зараз такі небезпечні часи настали. Потрібно себе берегти, — Євдокія Тарасівна тривожно подивилася на Андрія. 

– Вибачте за незручність. Я, мабуть, піду. Якщо Рита з'явиться дайте мені знати, — сказав Андрій й поспішив додому. 

– Так що з Ритою? Вона зникла? А то я хвилююся за неї, — крикнула Євдокія Тарасівна. 

    Вона хотіла було побігти за Андрієм, але вчасно одумалася. Бо хвора спина знову нагадала про себе. Андрій повернувся додому злий та дуже засмучений. Риту він й справді не знайшов, а Матвія так. 

Навіть поговорив з ним відверто. Матвій клявся, що зустрічався з Ритою останній раз тиждень тому. 

І взагалі між ними ніколи й нічого не було. Тільки дружба. Андрій хотів йому повірити й майже повірив. Та коли він випадково потрапив у майстерню Матвія й побачив портрет напівоголеної жінки з обличчям схожим на Ритине  –  пазл склався. Андрій  ніби збожеволів й з відчаю повністю пошкодив портрет.

   А коли Матвій почав обурюватися, то взагалівнакинувся на нього з кулаками. Тепер Андрій остаточно впевнився, що Рита та Матвій коханці. Проклятий козел Матвій сам себе викрив. 

– Андрію, мені неприємно тебе бачити у такому стані. Спробуй забути все що було між вами з Ритою, — Віталіна тихо підійшла до Андрія, коли він курив у саду. 

– Як у тебе все просто, Віталіно. Забути, викреслити із життя. Я досі повірити не можу, що це все реальність. Моя реальність.

 – Я ж тобі казала, що Рита ще та аферистка. Вона як побачила, що Матвій нею цікавиться так й одразу до нього поскакала, — Віталіна поклала свою руку на плече Андрія й погладила його. Але він її різко відштовхнув й відійшов у бік.