31.

     У Рити дуже сильно боліла нога. Їй здавалося, що зараз ногу просто розірве на частини. Настільки пронизливим був біль. Рита опустила здорову ногу з ліжка на підлогу потім спробувала хвору, але відчула що нога майже не слухається. От знову почалося. Час від часу у неї бували такі стани. Коли аж вити хотілося від болю й безвиході. Зазвичай допомагав холодний компрес і тепла ванна. Але сьогодні було щось новеньке. Ще й до всього додалася жахлива мігрень. Нічого не допомагало Риті, навіть трав'яний чай, який приготувала Галина Тимофіївна. Рита спробувала встати та нічого у неї не вийшло. Голова була наче повітряна кулька. Вона відкинулася на подушку та закрила очі. Сьогодні вона хотіла сама приготувати вечерю для них з Андрієм. Бо відтоді коли помер Степан Васильович вони повністю харчувалися окремо. Віталіна зазвичай їла у своїй кімнаті тому хоча б тут їм пощастило. 

    Та сьогодні все пропало. У такому стані з неї навряд буде якась користь. Рита дістала мобільний й набрала номер Андрія. Після довгих гудків він нарешті взяв слухавку: 

– Алло, люба, привіт щось сталося? – одразу поцікавився Андрій.

 – Та ні, все добре. Просто хотіла дізнатися, як у тебе справи? 

– Все чудово. У мене гарна новина.

 – Яка? – здивувалася Рита. 

– Здається я знайшов нову роботу. З дуже хорошими умовами, — похвалився Андрій. 

– Справді? Я так рада. А що за робота? 

– Давай я ввечері прийду і все розповім. Бо зараз я трохи зайнятий. 

– Гаразд. Чекатиму на тебе з нетерпінням. 

– Бувай, мила. Цілую у щічку, — промовив Андрій й кинув слухавку. 

    Рита міцно стиснула мобільний й глибоко зраділа, що Андрій нарешті знайшов роботу яку так довго шукав. З того дня коли був прочитаний заповіт минуло три тижні. Їм так і не вдалося переїхати на іншу квартиру, тому що перед самим їхнім від'їздом Віталіна впала зі сходів. Спочатку Рита та Андрій думали, що це не дуже серйозно. Але лікар повідомив, що у результаті падіння вона втратила дитину. Ця новина стала справжнім шоком для Віти й вона попросила їх залишитися для моральної підтримки. Саме тому кожного вечора Віталіна благала Андрія посидіти з нею у її кімнаті, бо їй було дуже важко на самоті. Андрія це страшно дратувало, але Риті було шкода сестру й вона сама попросила чоловіка посидіти з нею. У роздумах Рита не помітила, як заснула. Прокинулася вона ввечері, коли на вулиці стемніло. Рита відкрила очі й побачила над собою Андрія. Він ніжно гладив її волосся. Рита посміхнулася й потягнулася до чоловіка. 

– Ти вже вдома? – сонно запитала вона.

 – Так, вдома. Галина Тимофіївна мені сказала, що у тебе сьогодні весь день боліла нога. Як ти себе почуваєш? 

– Вже краще. Тільки от вечерю я не приготувала. Це погано, — зітхнула Рита. 

– Не турбуйся. Я замовив доставлення їжі. Сьогодні у нас буде святкова вечеря. На честь моєї нової роботи, — сказав Андрій й клацнув Риті по носі. 

– Ну тоді це має бути дуже смачно. – Не смачніше ніж готуєш ти. 

– Дякую за оцінку моїх кулінарних здібностей, — мовила Рита й захитала головою.

 – Рито, поїмо у кімнаті? – запитав Андрій.

 – Ні давай краще у саду. Хочеться мені трохи романтики. 

– У саду? Але вже темно. Ти не будеш боятися? – пожартував Андрій.

 – Ні, коли ти зі мною поряд я нічого не боюся, — відповіла Рита. 

– Рито, моя кохана дівчинко. Ти дієш наче бальзам на мою скалічену душу, — сказав Андрій й міцно обійняв Риту. 

– Бо це і є щире кохання. Тільки воно може залічити рани, — Рита з відданістю подивилася в очі Андрія.

 – Так, ти маєш рацію. Ну що тоді йдемо у сад? Тебе понести чи ти сама дійдеш? – Андрій подав Риті руку, щоб допомогти встати з ліжка. 

– Я спробую самотужки. Якщо відчую дискомфорт, то ти мені допоможеш, — Рита потихеньку почала шкутильгати до дверей.

    Андрій попрохав Галину Тимофіївну накрити стіл в альтанці, що знаходилася у їхньому саду. Коли вони прийшли туди, то все вже було готово. Молоді люди сіли за гарно сервірований стіл й розпочали вечерю. Цього року осінь наступила дуже швидко. Ночі вже були  прохолодні, хоча на дворі був кінець серпня. 

– Вип'ємо чогось? – Андрій уважно придивився на Риту. 

– Хіба що трохи шампанського. 

– Гаразд, — Андрій відкорковував пляшку ароматного напою й налив Риті та собі. Рита та Андрій насолоджувалися напоєм та природою навкруги. Ця приємна тиша діяла на Риту заспокійливо. 

– То що там у тебе з роботою? – раптом згадала Рита. 

– Мені запропонували місце юриста в одній нафтопереробній компанії. Заробітна плата там висока ще й службовий автомобіль дадуть. По моїм підрахункам десь через пів року ми зможемо купити власне житло. Або взяти в іпотеку у крайньому разі.

 – Це чудово. Отже, ми їдемо до Києва, — зраділа Рита. 

– Саме про це я хотів з тобою поговорити. Навіщо нам бігати по орендованим квартирам, якщо ти поки можеш пожити у себе вдома, — підсумував Андрій.

 – Як це вдома? Ти мене залишиш тут одну? Це ж неправильно. Чоловік і дружина мають бути разом....