26.

    Декілька днів підряд Андрій намагався уникати дружини. Причиною був інцидент, який стався три вечори тому. Андрій повернувся з роботи втомлений та роздратований. Було багато справ та ще й батько залишився вдома через погане самопочуття. Тому Андрієві довелося займатися ще і його роботою. Але вдома на нього чекав ще один сюрприз. До них у гості прийшли Настя та Матвій. У вітальні затишно розмістилася компанія у складі Матвія, Насті та Віталіни. Вони всі мило розмовляли не помічаючи нічого навкруги. Андрій зупинився у дверях вітальні й вирішив поспостерігати за ними. Віталіна як завжди поводилася зверхньо, Настя дивилася на неї як на кумира, а Матвій свердлив поглядом вікно, яке виходило в сад. Складалося враження, що він за чимось спостерігав, або за кимось... 

Віталіна пожартувала й Настя гучно розсміялася, а потім штовхнула Матвія у бік, щоб він її підтримав. Той з сумом відлучився від свого зайняття й натягнув на обличчя посмішку. 

– Матвію, що ти весь час виглядаєш в саду? - поцікавилася Віталіна. 

– Що? Та так, дивлюся на ландшафтний дизайн. Я ж художник. Люблю все красиве.

– Я зовсім про це забула. То може порадиш нам стосовно дизайну нашої дитячої? Ми зі Степаном вирішили повністю її переробити, — промовила Віталіна й налила ще трохи Матвію вина. 

– Ні, перепрошую, але я цим не займатимусь. Я художник, а не дизайнер інтер'єру. Попроси Риту, якщо у неї є час. Вона теж здається гарно малює, — запропонував Матвій. 

– Ти смієшся. Рита занадто зайнята своїм сімейним життям. Та й малює вона так собі, — відповіла Віталіна. 

– Не можу з тобою погодитися, бо її робіт не бачив. Але якщо Рита й справді навчалася у Федоренка, тоді у неї й справді є талант. 

– Звідки ти знаєш? - здивувалася Віталіна. 

– Бо Федоренко дуже сильний вчитель. Він сам художник й мистецтвознавець. Тому будь-кого навчати не візьме. 

– Я дуже рада за неї. Але давайте краще поговоримо про щось інше. При згадці про Риту, зізнаюся, мене трохи трусить, — заявила Віталіна. 

– Ти так її не любиш? - запитав Матвій з цікавістю.

 – Рита моя зведена сестра. Ми ніколи не були близькі. Тому зараз у нас немає емоційного зв'язку. Та ще і її весілля з Андрієм... 

– Тебе здається це дратує, подруго, — Матвій схоже вирішив підколоти Віталіну. Андрій про себе всміхнувся й у думках похвалив його. 

– Так, бо вона йому не пара. Вони люди з різних світів. 

– Не знаю. Мені здається що кохання не знає кордонів. 

– Не говори дурниць, Матвію. Це все маячня. Андрій одружився з Ритою, щоб помститися мені. Він її не кохає, щоб ти знав, — не витримала Віталіна.

 – Віталіно, може не треба, — тихо промовила Настя.

 – А, що тут такого, якщо це правда. Хто така Рита? Андрій птаха не її польоту.  Коли Віталіна це сказала Андрій помітив, як зацікавлено подивився Матвій на неї. Він навіть трохи підбадьорився. Андрій стиснув кулаки від злості. 

– Доброго вечора, як мило ви тут сидите, — Андрій вирішив втрутитися у розмову молодих людей.

 – Андрій, ти тут, — Віталіна невдоволено подивилася на нього.

 – То які новини у місті? Я так давно нікуди не виходив, — сказав Андрій. 

– Та нічого так. Все по старому. А у тебе як справи? - запитала Настя. 

– Все гаразд. Був на роботі, а от зараз вирішив привітатися з вами й трохи побалакати.

 – Чого не будь вип'єш? - пробурмотіла Віталіна.

 – Знаєш не відмовлюся, матусю, — Андрій наголосив на останньому слові. 

– То як Рита? - поцікавився Матвій в Андрія.

 – Чудово. Напевно чекає на мене у нашій кімнаті. Тому багато часу розсаджуватися з вами у мене немає.

 – Силою тебе тут ніхто не тримає, — Віталіна пригубила трохи вина, що було дивно у її положенні. Андрій презирливо всміхнувся й розклався на шкіряному кріслі.

 – Настю, нам вже напевно пора. Досить пізно, — Матвій звернувся до сестри. 

– Куди ви зараз Галина Тимофіївна подасть закуски. Зачекайте ще трохи, — сказала Віталіна.

 – Обожнюю закуски. Залишайтеся друзі. Галина Тимофіївна чудово готує, — Андрій перекинув ногу на ногу й відкинувся на спинку крісла. 

– Гаразд, але тільки не надовго, — Матвій знову сів на своє місце. Андрій був радий, що знову мав змогу споглядати те як Віталіна опускається з неба на землю. Її манія стосовно того, що світ належить тільки їй дуже не подобалася Андрієві. 

Вона дотепер вважала, що він кохає тільки її. Та навмисне ображала Риту. Андрій вирішив показати Віталіні, що вона назавжди у минулому. 

     Через декілька хвилин до кімнати увійшла Рита. Вона несла тацю зі смачними закусками різних видів. Таця була важка, тому Рита її ледь несла. Андрій хотів встати їй допомогти, але його випередив Матвій. Він був таким послужливим, що Андрія трохи не знудило. Він різко встав взяв Риту за руку й тихо прошепотів їй на вухо: 

– Чому ти не в нашій кімнаті? Вже досить пізно. 

– Галина Тимофіївна попросила допомогти. Я не могла їй відмовити. 

– Але ти не прислуга у цьому будинку. І взагалі носити таці не твоя робота. 

– А хто допоможе старій жінці? Віталіна? Ти? - поцікавилася Рита. 

– Будь ласка, йди до кімнати, я сам все зроблю, — Андрій обережно відсунув Риту від невеликого столика. 

– Андрію, що з тобою? Чому ти мене проганяєш? – не зрозуміла Рита. 

– Рито, прошу зроби так як я сказав. – Але ж Галині Тимофіївні потрібно допомогти... 

– Я зараз піду на кухню й все зроблю. Не хвилюйся. 

– Рито, ти не хочеш до нас приєднатися? – раптово запитав Матвій. При цьому Андрій побачив як скривилася Віталіна. 

– Вона не хоче. Чи не так люба? – процідив крізь зуби Андрій.

 – Чому ти відповідаєш замість дружини? - Матвій уважно подивився на Андрія. 

– Бо вона теж так вважає, але соромиться відповісти. 

– Я чомусь так не думаю, — Матвій підійшов ближче до Андрія. 

– Рито, сонечко, ти хочеш залишитися чи може підемо до себе у кімнату. Відпочивати й не тільки, — гаркнув Андрій й притягнув її до себе.