23.

     На пікнік Рита з Андрієм поїхали за місто. Саме там Степан Васильович й Віталіна вже чекали на них. Рита думала, що це буде в лісі, або десь на галявині. Але виявилося, що він буде у звичайному комплексі відпочинку з басейном і сауною. Степан Васильович навіть зняв декілька номерів, щоб їх маленька компанія змогла залишитися тут на ночівлю. На всі вихідні.
Рита одразу ж зрозуміла хто це організував. Віталіна ненавиділа ліс та відкриту природу, тому що боялася змій та отруйних павуків. Рита з Андрієм прийшли останніми. В затишній альтанці розмістилися Степан Васильович, Віталіна та Настя. Вони про щось гучно розмовляли. 
– Андрію, Рито, привіт. Присядьте, радий вас бачити, — сказав Степан Васильович, який помітив їх перший.
– Привіт всім, бачу нам буде весело сьогодні, — мовив Андрій й посміхнувся.

– Так, згоден. Компанія у нас велика, тому буде про що розмовляти, — відповів  Степан Васильович й показав кудись рукою. – До речі до нас незабаром приєднається ще один гість. Брат Насті, Матвій. Він нещодавно приїхав з Італії. Дуже хороший хлопець.
– Цікаво, я не знав. У тебе дійсно є брат, Настю? - звернувся Андрій до дівчини.
– Так, старший. Він художник, тому й мотається між Україною та Італією. Але живе він в Італії, там він вже давно став відомим. А ось і він, — Настя піднялася й побігла назустріч брату.
Рита уважно почала роздивлятися незнайомця й помітила, що він досить привабливий. Густе темне волосся, яке контрастувало з сірими великими очима. Риси обличчя у нього були не дуже правильні, але зовсім не псували зовнішність. 
Вони з Настею підійшли до альтанки. Матвій привітався та щиро посміхнувся. Потім чомусь дуже уважно подивився на Риту своїми ясно блакитними очима. Від чого їй стало трохи незручно. Жінка не звикла до такої уваги зі сторони чоловіків.
Рита відвернулася в інший бік, але  все одно відчувала його погляд. 
– Матвію, заходь, можеш присісти біля Рити, — запропонував Степан Васильович.
– Щиро дякую, — Матвій кивнув й присів біля Рити. 
Загалом пікнік вдався. Матвій виявився цікавим співрозмовником. Він розповів Риті багато фактів про живопис та відомих художників, які вона не знала. Поки вони розмовляли Андрій зник, як виявилося він пішов з Настею по дрова. Хоча Настя навряд йому чимось могла допомогти. Рита вирішила пошукати чоловіка, але схоже він пішов у ліс, який знаходився поруч з комплексом. Рита повернулася в альтанку, сіла й замислилася.
– За чим журишся, Рито? - поцікавилася  Віталіна, яка здається раділа, що Риті сумно.
– Ні за чим, просто насолоджуюся природою. 
– В альтанці. Вийди хоча б на галявину. Хоча з твоєю кволою ногою далеко не підеш....
– Мені й тут добре, — пробурмотіла Рита.  
– Чому ти сама? Тобі це не здається дивним? - Віталіна завжди любила підливати масла у вогонь.
– Ні, Андрій просто пішов у ліс по дрова. От і все.
– З Настею до речі. Ти знаєш зовсім недавно вона розійшлася з хлопцем, — підкреслила Віталіна.
– І що? У мене є привід для хвилювань? -   зло запитала Рита.
– Тобі видніше, це ж твій чоловік.
– Я повністю довіряю Андрію, тому не намагайся нас посварити.
– О, вони вже повернулися. Такі милі наче молодята. Ой вибач, я забула, що ти тут, — сказала Віталіна й невинно всміхнулася.
Рита нічого не відповіла тільки скривилася й подивилася у сторону Андрія. Він справді був дуже веселий та мило бесідував з Настею.
Рита підійшла ближче й зрозуміла, що Настя явно фліртує з її чоловіком. Але Андрій...Він відповідав на її флірт. Риті здалося, що йому це навіть подобалося. Рита міцно стиснула зуби й кулаки. Її дратувало, що ця нахабна дівка прямо таки лізе на чужого чоловіка. Яке вона взагалі має право? Легкодоступна кокетка.  
– От бачиш, я ж тобі казала. Нікому не можна довіряти до кінця. 
Рита здивувалася сама собі через те яка злість її обурила. Вона ледь стримувалася, щоб не влаштувати скандал.
Андрій навіть не помічав її й далі продовжував воркувати з Настею. 
Рита розізлилася й вирішила взагалі піти у їхній з Андрієм номер. Більше перебувати на пікніку їй не хотілося. Вона непомітно покинула гостей й пішла геть.
 

****
Андрій повернувся не одразу. Пройшло понад годину, коли Рита почула, як в замку повернувся ключ. Вона весь цей час плакала та нервувала, заливаючи горе якимись алкогольними напоями, які знайшла у барі.
– Рито, ти тут? А я тебе всюди шукаю. Чому ти пішла? - запитав з цікавістю Андрій.
– А, хіба це має значення? Я все одно там зайва. Ік, — Рита подивилася на Андрія заплаканими очима.
– Рито, ну що знову? Тебе хтось образив чи що?
– Ти мене образив і ця Настя. Гарна ви парочка, — сказала Рита й почала махати рукою.
– Що? Рито ти п'яна? Що ти взагалі верзеш? - крикнув Андрій.
– Так, я п'яна через тебе. Ось де ти був цілу годину? З Настею? 
– Ні, я допомагав батьку готувати шашлик. І прийшов по тебе, бо думав, що ти зголодніла. 
– Дякую, та мені перехотілося, — Рита стерла непрошену сльозу.
– Рито, ну чого ти? Подивися на себе, як ти зараз виглядаєш? - Андрій сів на ліжко ближче до неї.
– Соромно за мене так? То йди, у тебе ж є Настя. Вона красуня, — Рита раптом почала гойдатися зі сторони у сторону.
– Не потрібна мені ніяка Настя. Чого ти причепилася до мене з нею, — гаркнув Андрій.
– Я бачила, як ви мило воркували, наче молодята.
– Рито, які до біса молодята? Ми просто спілкувалися, це звичайна толерантність.
– Тепер це так називається?
– Я не розумію, що тебе не влаштовує? Я ж тобі не зрадив. Отямся Рито.
– Не знаю, навіть не уявляю, що ти там робив без мене стільки часу.
– Господи, Рито, невже я повинен виправдовуватися за те чого навіть не робив, — Андрій підняв голову вгору.
– Так, повинен, бо я кохаю тебе й мені боляче, якщо ти звертаєш увагу на інших жінок, — крикнула Рита у розпачі.
– Я теж тебе кохаю, тому ніколи б  не завдав тобі болю, — закричав Андрій у відповідь.
– Що ти сказав? Ти мене любиш? Андрію, ти мене любиш, — Рита підскочила на ліжку й кинулася в обійми Андрія.
– Так, Рито це правда. Я люблю тебе. Зовсім недавно я це чітко зрозумів. Ти стала дуже дорогою  та потрібною  для мене людиною. Чуєш, Рито? - Андрій потряс Риту, але вона вже міцно заснула.