21.

     Рита стояла в повному ступорі дивлячись на те що відбувалося перед її очима. Розлючений Андрій гамселив Єлисея й Рита боялася, що він його вб'є. Але понад усе вона хвилювалася за самого Андрія, бо Єлисей ледь стримував свою міць, тільки через те що Андрій був сином його шефа. Бійка набирала обертів, обоє чоловіків були сильними. 

– Ти ж змій, проклятий, потрібно було ще тоді тебе позбавитися, — кричав Андрій і схопив Єлисея за комір сорочки. 

– Может, ти б лучше жінки своєї позбавився. Ето она виновата, — сказав з сарказмом водій. 

– Сволота, як ти смієш так розмовляти. Вона дружина твого господаря, — обурився Андрій. 

Єлисей тільки зверхньо всміхнувся й сплюнув. Він діяв на Андрія наче червона ганчірка на бика. Рита помітила, що на бійку вже збіглися майже всі гості. Кожен намагався підійти ближче, щоб роздивитися, що сталося. Їй стало соромно й вона спробувала розняти чоловіків. Але у неї нічого не вийшло. Випадково Рита заплуталася й впала на хвору ногу. Вона скрикнула й схоже це охолодило Андрія. Він одразу ж кинувся до Рити. 

– Рито, що сталося? Тобі боляче? - запитав схвильований Андрій. 

– Так, трохи. Андрію, будь ласка, ходімо звідси. Тут вже всі гості, — тихо промовила Рита. 

– Тобі допомогти встати? 

– Ні, я сама зможу це зробити. 

– Гаразд. Пані та панове пробачте за неприємне видовище. Ми з дружиною підемо з вашого дозволу, — Андрій звернувся до гостей й після подав Риті руку.    

 Рита піднялася з землі й вони разом пішли до будинку. Жінка чула, як їй услід їй лунали свіжі плітки та сміх. Але їй було все одно, головне Андрій з нею. Коли молоді люди увійшли до кімнати Андрій різко змінився. Його обличчя нахмурилося, а брови зійшлися на перенісся. Він смикнув Риту за лікоть й штовхнув на ліжко. 

– Скажи, мені на милість якого біса ти поперлася в сад та ще й з Єлисеєм? - крикнув Андрій.

 – Я не знаю, як це сталося. Він сам за мною пішов, — сказала Рита перебираючи пальці. 

– Справді? Цікаво чому він за тобою пішов? Як ти вважаєш? - Андрій поставив питання так, ніби знущався з неї. 

– Андрію, я не кликала його з собою, якщо ти думаєш, що це так, — Рита подивилася на Андрія й намагалася зрозуміти його емоції.

 – А ти й справді не здогадуєшся у чому справа?

 – Що ти маєш на увазі?

 – Твоє вбрання. Ти у ньому була схожа на повію. Я взагалі не розумію, як ти могла домислитися до такого. Ти ж мене осоромила, — тихо промовив чоловік. 

– Пробач, та Віталіна з Настею порадили мені зробити тобі сюрприз. Вони сказали, що я досить гарно виглядаю, — Риті не вірилося, що коханий чоловік їй не вірить. 

– Досить гарно виглядаєш, у розумінні Віталіни означає, що ти виглядаєш жахливо. 

– Я всього лише хотіла, щоб ти не соромився мене. Щоб пишався мною, а не думав про те що яка у тебе не відповідна дружина, — сказала Рита й з її очей покотилися сльози. 

– Рито для того, щоб я пишався тобою було достатньо порадитися зі мною. А не мати справу з Віталіною. 

– Андрію мені дуже соромно, я справді не хотіла тебе підставляти. 

– Можливо, але вийшло саме так, люба дружино, — у тоні Андрія відчувався сарказм. 

– Ти мені ніколи не пробачиш? 

– Рито, мені просто потрібен час. Поки я не готовий до цього. Я піду провітрюся. Лягай без мене.

Рита лягла на ліжко й міцно стиснула кулаки. Андрій не пробачить їй ніколи. Він так сильно образився. Здається він підозрює її у зраді. Риті стало дуже боляче й важко від цього усвідомлення. Вона заплакала й зарилася обличчями в подушку. Рита витерла почервонілі, очі й пішла до ванної кімнати. Вона вирішила змити усю цю гидоту з себе й прийняти душ. Жінка подивилася у дзеркало, там й справді відображалася втомлена й зухвала особа. Андрій мав рацію вона потворна. Не дивно, що він її соромиться. Жінка душ прийняла швидко, після цього вона відразу себе відчула набагато краще. Вона переодяглася у чисте вбрання й спустилася вниз на кухню. 

– Галино Тимофіївно, добрий вечір. Ви не бачили Андрія? - поцікавилася Рита у кухарки.

 – О, Риточко, привіт. Не допоможеш мені? -  Галина Тимофіївна тримала у руках великий мішок набитий якоюсь травою.

 – Добре, а що саме потрібно робити? 

– Бачиш у цьому мішку трави для чаю. Я замовляю, завжди по декілька кілограмів. Тому мені їх потрібно посортувати у маленькі мішечки, — Галина показала на стіл де в ряд стояли полотняні мішечки.

 – Давайте сюди ваші трави, — сказала Рита й вони разом стали до роботи. 

Коли все було закінчено Рита встала й вирішила піти прилягти. Хоча робота була нескладна, але її подолала втома. Рита попрощалася з Галиною Тимофіївною й пішла до своєї подружньої кімнати. Як виявилося Андрій вже встиг повернутися й навіть прийняти душ. Він лежав на ліжку й читав якусь книгу. Коли Рита підійшла ближче він відклав книгу й встав. Потім підійшов ближче й раптом обійняв.

 – Рито, не тримай на мене зла. Я просто розгубився. Ти була у такому вигляді та ще й цей водій. 

– Андрію, якщо ти думаєш що між мною і Єлисеєм щось було, то клянуся це не так. Я кохаю тільки тебе. Чесно, — відповіла Рита благальним тоном. 

– Думаю так воно і є. Та тільки не ображайся, але ти сама своїм виглядом спровокувала Єлисея.

 – Що? Андрію невже ти віриш у те, що я сама цього хотіла? 

– Рито, я довіряю своїм очам. Я бачив як цей виродок дивився на тебе. 

– Взагалі то він сам мене знайшов. Схоже Єлисей весь вечір слідкував за мною... 

– Воно не дивно, Рито. Ти ж пам'ятаєш що було минулого разу? Але зрозумій одне, я не завжди буду поруч, щоб врятувати тебе. Й тоді хто знає, що може статися? - Андрій плавно погладив Риту по спині 

– Андрію я перед тобою чиста. У мене окрім тебе ніколи нікого не було й ти це добре знаєш. Тому я б ніколи собі не дозволила бути з іншим чоловіком окрім тебе. Вірити мені чи ні твій вибір, — сказала Рита, але тільки но вона закрила рота Андрій її поцілував. Схоже він їй повірив.