Цього ранку Андрій снідав на кухні й був у хорошому настрої. Це все було завдяки його молодій дружині. Рита була просто знахідкою для будь-якого чоловіка, і Андрій дивувався як раніше цього не помітив. Зараз він точно не жалкував про своє рішення одружитися з нею. Андрій повільно пережовував їжу й згадував про події минулої ночі. Його дружина як завжди повністю віддавалася пристрасті, яка виникла між ними. Андрій не міг уявити, що Рита виявиться такою хорошою коханкою у ліжку. Така непримітна, на перший погляд, але з вогнем у середині. Хоча як виявилося, Рита мала чудову фігуру й гарне густе волосся. І все це вона ховала під страшним вбранням та туго сплетеною косою.
Як не дивно, але йому подобалося гладити її розпущене волосся та дрібні кучері. Інколи руки самі тяглися, щоб розпустити її косу. Андрій згадав, як Риті приносило задоволення, коли він торкався її. Від цього він знову відчув збудження і він почувався трохи некомфортно. Але він швидко відволікся, бо на кухні зненацька з'явилася Віталіна.
– Андрію? Не очікувала тебе тут побачити. Чому ти їси на кухні? - здивувалася Віталіна.
– Напевно, щоб не зустрічатися з тобою. Не хочу, щоб мій ранок був зіпсований.
– Ха- ха, як смішно. Тобі нема рівних у дотепності.
– Вельми дякую, матусю, — сказав Андрій й вклонився Віталіні.
– Ну і як твоє подружнє життя?
– Не жаліюся.
– Ну то як тобі твоя каліка дружина? Краща за мене?
– У якому плані?
– У всіх. Ніколи не повірю, що в ліжку тобі з нею краще ніж було зі мною, — зло промовила Віталіна.
– Уяви собі, краще, бо Рита на відміну від декого, вміє кохати й бути відданою, — відповів Андрій й був задоволений тим що Віталіну це зачепило.
– Це єдине на що вона здатна. Тому не сумніваюся, що скоро вона тобі набридне.
– Навряд. Та не раджу тобі втручатися в наші стосунки. Бо мій терпець може увірватися в будь-яку хвилину, Віто, — Андрій близько нахилився до Віталіни так, що їхні носи майже стикнулися.
– Дуже воно мені потрібно, – хмикнула жінка.
– От і чудово, а тепер дай мені поїсти. У мене мало часу.
– Дивись, а то з такими темпами у тебе навіть на дружину часу не вистачатиме.
– Можеш не хвилюватися для неї я завжди знайду час.
– То постарайся, а то хтось інший зробить це за тебе, - на обличчі Віталіни з'явився вищир.
– Ти на що натякаєш? – розізлився Андрій.
– На те що Рита брехлива й підступна. Вона сама фліртувала з водієм, а потім прикидалася жертвою.
– Віталіно, думай про що говориш. Це моя дружина не забувайся, – наголосив Андрій.
– Я кажу правду вона сама його спровокувала, - Віталіна настільки вміла брехати, що іноді навіть сама починала вірити у свої нісенітниці.
– Будь ласка, не міряй всіх по собі. Рита б ніколи так не робила.
– Це ти так думаєш...
– Віталіно, йди звідси. Поки я ще себе стримую, йди, - крикнув Андрій й грюкнув сильно по столі.
– Добре я піду та не кажи мені що я не попереджала, - Віталіна високо підняла голову й вийшла з кухні.
– Тільки апетит зіпсувала, – психанув Андрій й кинув столові приладдя на стіл.
Віталіна вже переходила всякі межі. Андрій в котрий раз впевнився, що йому пощастило з Ритою. Вона була зовсім не такою, як Віталіна. Рита завжди була милою і привітною. Кожного разу вона посміхалася при зустрічі з ним й з активністю відповідала на його ласки. Рита була наче промінь сонця, який зігрівав своєю вірою і любов'ю. Андрій вирішив, що не випустить її із рук. Вона була його єдиним шансом на нове щасливе життя.
****
– Ти уявляєш він з нею одружився, тепер ця жаба буде на правах господарки цього будинку, – обурилася Віталіна й поправила своє бездоганно зачесане чорне волосся. Після ранкової сварки з Андрієм вона запросила до себе кращу подругу Настю, щоб хоч трохи заспокоїтися. Вони сиділи у вітальні з келихами шампанського у руках й розмовляли.
– Я взагалі в шоці від його вибору. Твоя дивакувата сестра, з купою проблем та ще й без гроша в кишені, - Настя демонстративно закотила очі.
– До чого тут гроші? Вона страшко, інвалід. Що в ній може бути привабливого?
– Нічого абсолютно. Тому я й кажу, якби ж вона хоч багатою була.
– Він це все мені на зло зробив, я впевнена.
– Ти маєш на увазі Андрія?
– Ну звісно. Андрій хоче, щоб я ревнувала й ніби карає мене.
– Не знаю, можливо він й справді любить цю твою... Як там її, Риту, – припустила Настя.
– Що? Не насміхайся. Андрій використовує Риту, для того, щоб довести мені, що він нібито щасливий. Але я знаю, що це не так, – Віталіна всміхнулася.
– Якби там не було тепер вона його дружина і ти повинна з нею рахуватися на жаль.
– Я не збираюся рахуватися зі всяким непотребом. І єдине, що я повинна це домогтися того, щоб вона вилетіла якнайшвидше з цього будинку.
– Але для цього потрібен план. Він у тебе є?
– Для цього мені знадобиться твоя допомога.
– Я слухаю, – Настя аж підскочила від радості.
– Я вважаю, що Риту треба виставити у поганому світлі. Всі мають зрозуміти, що вона звичайна бродяжка й не гідна бути дружиною Андрія.
– Так це чудова ідея.
– Але як це зробити?
– Потрібно її підставити. Щось на кшталт одягнути, як клоуна чи щось подібне, – запропонувала Настя.
– Може влаштувати вечірку і напоїти її. Хай потім осоромить Андрія, - продовжила Віталіна.
– Клас. У мене є ідея. Влаштуй у вас у будинку святкову вечерю й запроси якомога більше людей. Щоб влаштувати видовище.
– Так і зроблю я це завтра. У нас мало часу, щоб підготуватися, тому все має бути зроблено оперативно, – наголосила Віталіна.
– За це можеш не хвилюватися. Рита ще тисячу разів пожаліє, що стала членом вашої родини.
– Навіть не сумніваюся, – відповіла Віталіна й подруги гучно розсміялися.
#244 в Сучасна проза
#1598 в Любовні романи
#371 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 24.07.2024