13.

– Ось твій чай Віталіно,  з м'ятою та ромашкою, — Рита принесла сестрі тацю з чаєм та дієтичними тістечками. 

– Чому так довго? Я вже пів години чекаю. Могла б і поквапитися, — обурилася Віталіна. 

– Вибач, Галина Тимофіївна трохи затрималася з приготуванням тістечок. 

– Серйозно? А може це ти просто сюди так довго йшла? Напевно по дорозі вирішувала свої любовні справи, — почала знущатися Віталіна. 

– Ні, я займалася прибиранням вітальні. А потім випрала всю брудну постільну білизну, — тихо відповіла Рита. 

– Я тобі не вірю. Мабуть, знову з водієм шашні крутила... 

Коли Віталіна згадала про Єлисея, то Рита одразу ж відчула страх. Вона зблідла й ніби відключилася. Дівчина згадала цього бугая з великими руками та широкими печами. Він міг роздавити її в лічені секунди. І зробити з нею все що завгодно. У Єлисея навіть зовнішність була відразливою. Лиса голова незрозумілої форми, довга чорна неохайна борода та сережка у вусі. Можливо він би комусь і сподобався, якби дивився за собою. Але його зневажливий вид робив Єлисея огидним. 

– Віталіно, побійся Бога, цей чоловік намагався зґвалтувати мене. Про які відносини між нами може бути мова. 

– Ти ще й брехуха до всього цього. Я ніколи не повірю, що Єлисей би поласувався на таку як ти. 

– Це твоє право вірити мені чи ні та я кажу правду. А тепер я піду, бо у мене купа справ, — відповіла Рита й повільно пішла до виходу з кімнати.

 – Все одно не сподівайся, що з Андрієм у тебе надовго. Ти йому не потрібна, — крикнула Віталіна. 

– Дякую за твою думку. Та я, мабуть, якось сама розберуся, — сказала Рита й закрила за собою двері.       До кінця дня Рита зовсім вибилася із сил. Неочікувано Віталіна завалила її роботою так що дівчина не мала часу й дихнути. Втомлена й трохи змучена Рита вирішила вийти в сад та подихати свіжим повітрям. Вона стояла посеред саду й думала про Андрія. Він як справжній чоловік захистив її перед Єлисеєм. Якби не Андрій, то хтозна-як далеко міг зайти Єлисей. А те що він збирався її зґвалтувати, Рита знала стовідсотково. Ще трохи й цей звір розірвав би її на частини. Рита неодноразово помічала його похітливі погляди у її сторону. Та вона й подумати не могла, що він хотів. Як добре, що з'явився Андрій її герой, її коханий. Рита пішла по вузькій доріжці до невеликої гойдалки, що стояла посеред клумб засаджених білими трояндами й присіла. Тут вона знаходила спокій й могла хоч трохи побути якомога далі від жорстокого світу. Рита закрила очі й гойдалася туди-сюди. Розмірений темп, який вона собі виробила заспокоював нерви. 

– Привіт, як ти? Краще? - Рита відкрила очі й побачила перед собою Андрія. 

– Привіт, так вже краще. Заспокійливий чай Галини Тимофіївни творить дива. 

– Це добре. Можна біля тебе присісти? - запитав Андрій.

 – Так звісно. 

– Я поговорив з батьком стосовно Єлисея. Він пообіцяв розібратися у цій справі. 

– Думаєш він його звільнить?

 – Не знаю, але сподіваюся на це, — промовив Андрій й подивився на Риту. – Як твої справи? Все гаразд?

 – Так, допомагав батьку розібратися з деякими паперами. Щось у цьому всьому мене бентежить та не можу зрозуміти що саме. 

– Ти маєш на увазі документи? 

– Так, деякі договори оформлені неправильно та й умови невигідні для нас. 

– Цьому якось можна зарадити? 

– Так, потрібно трохи більше часу. Але батько не хоче чекати, — підсумував Андрій.

 – Я впевнена ти зі всім розберешся, — Рита стиснула руку Андрія, щоб підтримати. Вона дивилася на нього як на принца із казки. Не інакше, бо дуже сильно його кохала. Дівчина не могла нічого з собою зробити. Це було сильніше за неї. Андрій був для неї всім. Сонцем, небом, повітрям. Без нього навіть дихати було важко. 

– Дякую за підтримку, — Андрій у відповідь стиснув руку Рити. Потім присунувся ближче й сказав:

 – Ну якщо ми вже з тобою пара, то може ти мене поцілуєш. Рита посміхнулася й легенько торкнулася його щоки губами. 

– Не так, по справжньому. Ми ж не діти у садочку. Якщо цілуєш, то роби це повільно. 

– Андрію ти ж знаєш, що я зовсім цього не вмію, — засоромилася Рита. 

– То, спробуй. Ти ж тепер маєш певні обов'язки переді мною.

 – Що? Які? 

– Цілувати, обіймати ну і все таке, — почав перераховувати Андрій.

 – Справді? Ну тоді вибач, я виправлюся, — відповіла Рита й спробувала поцілувати Андрія по справжньому.

      Їхні губи зустрілися й у цей момент вийшло все само собою. Андрій притиснув Риту міцніше й вона стала трохи сміливішою. Він посадив її собі на коліна й обійняв. Рита теж обвила руками його міцні плечі та ще сильніше притиснулася до нього. Чоловік почав покусувати її губи, ніби коштувати на смак, а потім його язик опинився у її роті. Рита відчула, що внизу живота з'явилися знайомі метелики. А у грудях знемога. Вона почала звиватися від незрозумілого відчуття порожнечі, яку потрібно заповнити. Рита була уже дорослою дівчинкою й розуміла що хоче. Вона хотіла набагато більше ніж звичайні поцілунки. Їй хотілося близькості. Рита зрозуміла, що занадто збуджена, тому потрібно припиняти це все. Бо ж вона може не помітити як віддасться йому прямо посеред саду. Андрій був дуже досвідченим чоловіком, тому його поцілунки зводили з розуму. А його язик з її язиком витворяв таке, що Рита ще довго буде пам'ятати. 

– Досить, Андрію. Це непристойно, ми взагалі то на вулиці, — Рита різко відштовхнула Андрія. 

– Ну і що, ми ж нібито зустрічаємося. Кому яке до нас діло? - здивувався Андрій. 

– Так, але ми вже переходимо межі. Так не можна. 

– Рито, заспокойся. Не будь такою закомплексованою. Ми не робимо нічого поганого. Так поводяться усі нормальні пари, — Андрій потягнувся до Рити, але вона відсахнулася. 

– Ні, я так не можу. Вибач я, мабуть, піду відпочивати. Сьогодні був напружений день. 

– Гаразд, я тебе проведу. Бо теж хочу відпочити, — Андрій встав й допоміг піднятися Риті. 

Разом вони пішли до будинку мовчки. Рита не хотіла називати справжньої причини своєї втечі, бо розуміла що не зможе це навіть виговорити. Вона хотіла Андрія та одночасно розуміла, що не хоче випадкового інтиму. Хоч де і хоч як. Їй хотілося вийти заміж, створити сім'ю, а вже потім по справжньому насолодитися близькістю з коханим чоловіком. Та чи можливо це у її ситуації?