12.

– Андрію, ти сьогодні якийсь засмучений. У чому причина? - запитав його найкращий друг Сергій.
Чоловіки зустрілися у барі, де любили бувати раніше ще до від'їзду Андрія. За пляшкою віскі Вони розмовляли про останні події, які відбулися у їхньому житті.
– Що? Вибач, я не слухав, що ти говориш. Останнім часом ходжу сам не свій. 
– Це через проблеми з Віталіною? Чи може є щось інше? – не заспокоювався Сергій.
– З Віталіною все скінчено. Раз і назавжди. Проблема в іншому я настільки злий на Віталіну, що вчинив паскудно стосовно однієї дівчини, — Андрій знову відчув докори сумління, які тиснули на нього з новою силою.
– Розповідай.
– У Віталіни є сестра. Хороша дівчина, а головне добра. Щоб позлити Віталіну я почав загравати з Ритою й зараз дійшло до того, що вона моя дівчина...
– Ну, навіть не знаю, брате. Що тут сказати.... Здається, ти влип по повній. Звісно якщо тільки ця Рита тобі самому не подобається, — Сергій подивився на Андрія з високо піднятою бровою.
– Та ні звісно. Ну якби вона мені подобається, але не як жінка. А людина з доброю і відкритою душею.
– Ну гаразд тобі видніше. Та якщо все так, як ти розповів, то думаю варто сказати твоїй дівчині правду. 
– Я не зможу цього зробити. Це її вб'є. Рита настільки довіряє людям, що після мого вчинку зненавидить весь світ. Мені її шкода, — Андрій навіть зараз бачив перед собою її розчароване  обличчя.
– Ти впевнений, що справа тільки у цьому? - поцікавився Сергій й посміхнувся.
– Чого ти посміхаєшся? Вона й справді дуже вразлива, наче дитина.
– То тобі її просто шкода чи вона тобі не байдужа? – допитувався Сергій.
– Рита хороша людина і цим все сказано. 
– Ну добре, як знаєш. Та все ж раджу тобі розібратися зі своїми жінками зараз поки все не зайшло набагато далі, — порадив Сергій й взявши цигарку припалив її та вийшов на двір.
 

****
 Повернувся Андрій додому після опівночі. Прийшовши до кімнати він одразу впав на ліжко й заснув. Але вранці його розбудили гучні голоси. Хтось сварився дуже сильно. Андрій ледь піднявся з ліжка й підійшов до своїх дверей. Голоси доносилися з кімнати Рити.
Хто міг з самого ранку її потривожити? Андрій вийшов у коридор й тихо підійшов до дверей Рийної кімнати.
  – Відпусти, мене, чуєш. Дай мені спокій, – кричала Рита.
– Ну чого ти дівчинко? Ти ж розумієш, шо я твій последній шанс, — Андрій зрозумів, що чоловічий голос належав Єлисею водію Степана Васильовича. Батько познайомився з ним в Сибірі. Єлисей був сиротою й одразу прив'язався до Степана Васильовича, тому він забрав його з собою. Дав дах над головою. І вже понад десять років Єлисей працював у них водієм.
Але Андрій й подумати не міг що у нього виявиться така підступна й гнила натура.
– Навіщо ти сюди взагалі прийшов? Я ж тобі казала, щоб ти відчепився від мене, — промовила Рита.
– Послушай, ти ж добре розумієш, що нікому не потрібна. Подивись на себя в дзеркало. Куріца. А я й на таку согласен, — відповів Єлисей  і  Андрій почув звук битого скла.
Він зрозумів, що повинен втрутитися тому натиснув на дверну ручку, але вона не піддалася. Двері виявилися замкнені з внутрішньої сторони. Андрій посмикав ручку потім почав гучно стукати у двері.
– Рито, відчини, що там у тебе відбувається? - закричав Андрій.
Спочатку не було ніякої реакції, але коли Андрій пригрозив вибити двері вони різко відчинилися.
На порозі стояла перелякана  Рита зі сльозами на очах. Вона вся тремтіла. Андрій вперше за останній час розлютився не на жарт. Хвиля гніву утворилася у його грудях. Рита одразу ж кинулася йому в обійми й почала плакати. Андрій почав втішати дівчину, але сам ледь стримував гнів. 
– Тихо, заспокойся, все гаразд, — Андрій погладив Риту по спині. – Він встиг щось з тобою зробити? - почав розпитувати Андрій.
Рита негативно похитала головою. І ще міцніше вчепилася в Андрія.
– Ходімо на кухню, тобі треба попити водички, — Андрій обережно взяв Риту під руку й повів за собою.
Він озирнувся й побачив силует водія, який майнув на балконі.
 Чоловік вирішив, що не залишить цю історію просто так й обов'язково поговорить про це з батьком. Він вимагатиме від Степана Васильовича звільнити Єлисея. 
Коли вони прийшли на кухню там вже поралася  Галина Тимофіївна. 
– Галино Тимофіївно, подбайте про Риту, поки мене не буде, — сказав Андрій й поплескав Риту по руці, а потім швидко вийшов з кухні гучно гримнувши дверима.
– Боже, дитино, що з тобою сталося, — Галина Тимофіївна одразу ж підійшла до Рити й взяла за руки.
Батька вдома не було тому Андрій вирішив знайти його в офісі.
Але перед цим він пішов до Віталіни, щоб дещо її попрохати.
Його колишня наречена сиділа за невеличким косметичним столиком. Вона робила ранковий макіяж. Коли Андрій увійшов без стукоту Віталіна різко обернулася й скривилася: 
– Чого тобі? Прийшов розповісти про свої стосунки з Ритою? То знай у тебе нічого не вийде. Мені однаково.
– Ні, зараз не на часі з'ясовувати стосунки, Віталіно. Я хочу тебе попрохати, щоб ти була поряд з Ритою. Її небезпечно залишати на одинці.
– Хм, я не збираюся за нею дивитися. Я їй не нянька, і до речі вона твоя дівчина от сам її й стережи, — відповіла Віталіна й відвернулася від Андрія.
– Віталіно, я серйозно. Сьогодні наш водій чіплявся до неї і якби я вчасно не втрутився, то навіть не знаю чим би це закінчилося.
– Єлисей? Ти що? Це ж смішно, де Рита, а де він, — сказала Віталіна й гучно розсміялася.
– Я кажу тільки те що бачив. Цей виродок намагався зґвалтувати Риту, — промовив Андрій й міцно стиснув зуби від злості.
– І як він збирався це зробити? З закритими очима? - поцікавилася Віталіна.
– Віталіно, не знущайся, а просто виконай моє прохання, — наполягав Андрій.
– Навіть не знаю. А що мені за це буде? - Віталіна піднялася й підійшла до Андрія. Він раптом відчув різкий запах її парфумів і його мало не знудило. 
– Віталіно, годі, або ти зробиш так, як я кажу, або станеш наступною жертвою Єлисея.
– Ну добре, але тільки заради тебе. Сподіваюся ти оціниш, — Віталіна посміхнулася, а Андрій зрозумів, що розрахунок буде серйозний.