9.

   Рита була найщасливішою дівчиною на землі. Схоже вона й справді подобалася Андрієві. Вона це зрозуміла, коли відкрила його подарунок і прочитала записку до нього. На маленькій білій листівці було написано "Люби себе, ти найкраща". Рита почала всміхатися й на деякий час справді повірила, що вона гідна кращого. І якщо Андрій був щирим з нею, то вона дійсно у ньому не помилилася. Сукню, яку залишив Андрій дівчина обережно на себе одягнула і подивилася у дзеркало. На Риту дивилася молода, приваблива дівчина у розкішній сукні. Дівчина ще трохи покрутилася перед дзеркалом й вирішила зробити легкий макіяж. Потім підібрала волосся у високу зачіску. Тепер вона й справді виглядала, бо її хотів бачити Андрій. До сукні були також підібрані зручні босоніжки, які Риті дуже сподобалися. Андрієві вдалося хоча б на один вечір втілити її мрію. Рита стала по справжньому привабливою. 

Вона тихо вийшла зі своєї кімнати, щоб не натрапити на Віту. Спустилася вниз й наткнулася на сердиту Галину Тимофіївну. 

– Ну і куди це ти прямуєш, дівчинко? - запитала жінка. 

– Доброго вечора, Галино Тимофіївно. От вирішила трохи прогулятися.... 

– У такому вигляді? 

– Хіба у мене не може бути особистого життя? - обурилася Рита. 

– Може, але я здогадуюся з ким воно пов'язане.

 – Досить, Галино Тимофіївно, я не маленька. Мені вже двадцять два, – обурилася Рита.

– Дитино, моя, не злися. Я хвилююся за тебе. Він тобі не пара, погубить тебе так і знай, — промовила Галина Тимофіївна. 

– Я все розумію та це мені вирішувати, що робити і як жити на світі.

– Тобі, але прошу перед тим як кидатися в вир з головою подумай гарненько. Добре? – Галина Тимофіївна обняла Риту й поплескала по плечу.

 – Гаразд, ви мене теж пробачте. Я просто дуже хвилююся, тому інколи верзу дурниці.

– Щасти тобі, дорогенька, — Галина Тимофіївна помахала Риті на прощання рукою. Рита кивнула й пішла.

     Андрій вже чекав її одягнений в елегантний синій костюм. Він був без краватки тому його сорочка була трохи розстібнута. Від його вигляду Рита стрепенулася. Вона затамувала подих в очікуванні подальших подій. 

– Привіт, ти маєш чудовий вигляд, — промовив Андрій до неї. 

– Дякую, ти теж, — тихо відповіла Рита. 

– Ну що, ходімо нас чекає досить насичена програма, — Андрій протягнув руку Риті й відвів її до авто. 

  Коли вони сіли в автомобіль, то Рита помітила, що все скло було затоновано. Їх ніхто не міг побачити, якби й захотів. До ресторану вони приїхали швидко. Він являв собою велику новобудову у вікторіанському стилі. Рита була зачарована цією красою. Вони з Андрієм увійшли всередину й від інтер'єру приміщень, який вона побачила Рита відкрила рота. – Що подобається? - шепнув їй тихо на вухо Андрій. Від цього інтимного жесту у Рити навіть мурашки побігли по шкірі.

 – Так, дуже. Тут прекрасно.

 – Саме на це я й сподівався. 

– Що ти маєш на увазі? 

– Хотів тебе вразити. Тому здогадувався, що як художник ти маєш естетичний погляд.

 – Ти вгадав, я й справді вражена, — Рита уважно роздивлялася кожну деталь інтер'єру. 

Коли вони нарешті підійшли до маленької зали  Андрій завів її усередину. Вони пройшли через весь зал і потрапили у маленьку кімнату зі столиком на двох персон.

 – Це закрита кімната, з виходом на балкон. Нас тут ніхто не потурбує. Сідай не соромся, — запропонував Андрій. 

– Дякую це було б дуже доречно, — Рита присіла й взялася за свою хвору ногу. 

– Що вип'єш?

 – Ні, дякую, взагалі то я не п'ю. 

– Думаю трішечки червоного сухого тобі не завадить, — Андрій підморгнув Риті. 

– Ну добре, тільки трішечки. 

– Як скажеш. Андрій відкрив пляшку дорогого червоного вина й налив їм з Ритою у келихи. Рита пригубила напій і відчула його тонкий смак. Цей вечір перетворився на казку з якої Рита не хотіла повертатися у реальність. 

– Рито, я хотів тебе спитати. Ти з народження маєш проблему з ногою? Невже це не можна якось вирішити? – поцікавився Андрій. 

– Можна, але потрібна дуже дорога операція на яку в мене немає коштів, — сумно сказала Рита. 

– Ну можливо існують державні програми? Ти не пробувала дізнатися? 

– Ні таких коштів мені ніхто не дасть. Я вже змирилася з цим, — Рита гірко посміхнулася. 

– Я думаю, ти не повинна втрачати надії. Можливо у майбутньому все зміниться, — Андрій легенько стиснув пальці Рити.

   Риті стало дуже приємно від того, що Андрій її підтримав. Рита подивилася на нього й побачила у його очах розуміння, це приємно зігріло душу. Андрій присунув келих вина ближче до себе й трохи випив його. Навіть це у нього виходило елегантно. Рита задивилася на Андрія й схоже він це помітив. 

– Рито ти вже обрала, що хочеш на вечерю? Обирай все що забажаєш, — сказав впевнено Андрій. 

– Я вже вибрала. Суп з креветок та філе лосося, якщо можна, — Риті було трохи соромно, що вона не в змозі оплатити замовлення, але дівчина сама погодилася йти у ресторан. Тому Рита вирішила, тільки один раз можна трохи себе побалувати. 

– Чудово, тоді я буду теж саме. Дуже люблю страви з морепродуктів, — раптом заявив Андрій. 

– У цьому наші смаки сходяться, — відповіла Рита. – Нам потрібно пізнати один одного ближче. Хто знає можливо у нас багато спільного, — звабливо прошепотів Андрій. 

– Так, але я не хочу квапитися. Ми дуже мало знайомі один з одним. Тому я поки не можу тобі повністю довіритися. 

– Згоден, треба трохи більше часу. Але знаєш ти молодець. Мені це в тобі дуже подобається...

 – Що саме? - поцікавилася Рита. 

– Твоя щирість і відкритість. 

– Це скоріше прямолінійність. 

– Не важливо, просто залишайся завжди такою, — сказав Андрій й трохи посміхнувся. 

Молоді люди ще трохи погомоніли й нарешті офіціанти їм принесли смачну вечерю. Коли Рита та Андрій наїлися досхочу, то у кімнаті де вони вечеряли заграла спокійна музика. Раптом Андрій встав з-за столу й простягнув Риті руку.