7.

    Поцілунок Андрія став неочікуваним для Рити. Вона навіть не зрозуміла, що сталося. Спочатку вони мило розмовляли, а потім він зі спокійного й адекватного співрозмовника перетворився на звіра. Він почав м'яти її своїми губами ніби намагаючись поцілувати. Але Рита, хоча ніколи в житті й не цілувалася все ж таки відчувала, що справжній поцілунок набагато приємніший. Вона обурилася й почала хапати повітря ротом. Та тільки вона розімкнула губи язик Андрія опинився у її роті. Рита відчула, що задихається від емоцій, що почали зашкалювати, тому різко відштовхнула чоловіка від себе. 
Потім інстинктивно дала йому ляпаса. Це здається охолодило Андрія й він знову став таким як був. 
– Чудова вистава Андрію. Якщо ти намагався мене зачепити, то повір у тебе не вийшло, — процідила крізь зуби Віталіна, яка спостерігала за цією
картиною.
– А з чого ти вирішила, що це вистава? Все по справжньому, — сказав Андрій важко дихаючи.
– Ну ти ж бачив, що я стою позаду, от і вирішив мені довести, що я тобі байдужа, — на обличчі Віталіни з'явилася  знущальна усмішка.
– Віталіно, я не клоун у цирку, щоб показувати виступи. Якщо я це зробив, то звичайна річ, цього хотів.
– Ти ж це все мені на зло. Я знаю. Ти просто не міг поцілувати Риту.
– Чому? Чим вона гірша за тебе?
– Ти сам знаєш. Я не хочу ображати Риту, — сухо мовила Віталіна.
Рита дивилася на цих двох й розуміла, що добром все це не закінчиться. Андрій поцілував її. З яких мотивів не ясно, але було приємно. Він подивився на Риту так ніби бачив її без одягу і їй стало моторошно. Після цього поцілунку він ніби вдерся у щось інтимне. Перейшов межу. Тепер вона дивитиметься на нього зовсім по іншому. Риті було дуже соромно. Вона взагалі не вміла цілуватися. І їх з Андрієм поцілунок й справді виглядав, як вистава у цирку.
– Рито, ну чого ти стоїш наче вкопана? Скажи йому, що тобі не сподобалося. Я ж бачила як ти образилася, — викрикнула Віталіна.
– Я... Можна я піду, —  Рита опустила голову й наче знову закрилася у собі. Повільним кроком вона поплелася  до своєї кімнати.
Її обличчя горіло від сорому й образи. Ще так її ніколи не принижували. Хоча ні, було. Тоді давно, років вісім тому.
І все через Віталіну. Рита одразу ж відігнала від себе неприємні спогади. Вона сіла на ліжко й доторкнулася до губ. Вони були гарячими й трохи пульсували. Риті стало незручно, але в той самий час чомусь у її душу закралася радість. Бо її поцілував такий чоловік. Гарний, розумний, а головне справедливий. Сьогодні вона точно не засне. Але не біда, бо у всьому цьому був і свій плюс. Нарешті вона знає, що таке справжній поцілунок.
 

****
   Наступного дня Рита малювала портрет. Давно вона вже вона не займалася цим видом мистецтва. Але зараз чомусь їй захотілося намалювати його. Й вона дуже швидко накреслила лінії. Портрет був майже готовий. Рита замилувалася власною роботою й саме у цей момент у двері кімнати постукали.
– Можна увійти? - Рита почула мелодійний уже знайомий голос. – Так, заходь, — відповіла вона.
– Рито, чому ти вчора втекла? - поцікавився Андрій.
– Думаю ти сам здогадуєшся чому?
– Якщо це через мій вчинок, то я не хотів, вибач. Це був звичайний порив. Я ж не знав, що ти не вмієш цілуватися.
– Що ти сказав? - розізлилася Рита. Тепер по справжньому розізлилася. Вона ледь стримувалася, щоб не дати йому знову ляпаса. – Тобто тепер ти хочеш звинуватити у всьому мене? - продовжила дівчина.
– Рито, ти не так мене зрозуміла, — спробував виправдатися Андрій.
– То для чого ти це зробив? Щоб довести Віталіні, що вона тобі байдужа? Чи можливо посміятися з мене?
– Рито, не ображайся. Я й справді не мав так кидатися на тебе. Але поцілував я тебе не для того, щоб розізлити Віталіну.
– Вибач та я просто образилася через те що ти сказав правду.
– Яку правду?
– Я й ніколи не цілувалася з хлопцем. Та й взагалі у мене його й не було, — сумно сказала Рита.
– Так я й думав. Тому вибач, що поводився негарно. 
– Добре, але за одної умови.
– Якої, якщо не секрет? - спитав Андрій.
– Ти більше так не робитимеш, — Рита з серйозним обличчям подивилася на Андрія.
– А якщо ні? Тоді що?
– Ти серйозно збираєшся зробити це ще раз? - поцікавилася Рита з посмішкою.
– Скажімо я не можу обіцяти, що не намагатимусь поцілувати тебе знову, — сказав Андрій з іронією й підійшов ближче до дівчини.
– От ти знову знущаєшся?
–– Рито, чому як тільки на тебе починає хтось звертати більше уваги ти одразу знецінюєш себе?
— Тому, що я не розумію, навіщо ти все це говориш?
– А ти не могла припустити, що подобаєшся мені? - делікатно поцікавився Андрій.
Рита не могла повірити своїм вухам. Невже він каже правду? Чи так майстерно бреше? Якби ж це було так насправді. Рита відкрила рота від подиву й Андрій влучно скористався моментом. Він впився їй у губи солодким поцілунком. Тільки тепер ніжним та повільним. Від несподіванки Рита відчула, що втрачає рівновагу, й починає падати. Але Андрій  схопив дівчину за руки й поклав їх собі на плечі. Потім притиснув ще міцніше й поглибив поцілунок.
Рита ще ніколи не відчувала такого піднесення. Їй хотілося, щоб це тривало вічність. Їхні язики сплелися немов закохана пара у танці. Варто було визнати, що Рита вперше відчула себе справжньою жінкою. Раптом Андрій зупинився й на міліметр відійшов від Рити. Вона відкрила очі й побачила, що він уважно дивиться на неї й на його обличчі засяяла посмішка.
– Тепер ти знаєш, що таке перший поцілунок. Сподіваюся я був хорошим вчителем, — сказав Андрій.
– Можеш, не сумніватися, — одразу ж відповіла Рита з легкою посмішкою.
   Та у неї у душі все перевернулося з ніг на голову. Метелики у животі, які вона щойно відчула означали тільки одне. Вона не змогла бути сильною і встояти. Схоже кохання підкралося зовсім невчасно.

☆☆☆☆☆☆☆

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ЗАПРОШУЮ ВАС ДО СВОГО ТГ КАНАЛУ. БУДУ РАДА КОЖНОМУ ПІДПИСНИКУ.