5.

   Рита сиділа на кухні й допомагала готувати їжу кухарці. Галина Тимофіївна працювала у цьому будинку ще з часів, коли була жива мати Андрія. Тому вона знала про своїх господарів майже все. 

– Галино Тимофіївно, скажіть Андрій сильно кохав Віталіну? 

– Чому ти питаєш, дівчинко? Зацікавив тебе? Дивись будь обережною, — сухо відповіла Галина Тимофіївна. 

– Чому? Що не так? 

– Андрій звісно видний молодий чоловік та він не для тебе. 

– Ви думаєте, що я у нього закохалася? - спитала здивовано Рита.

 – Не знаю та Віталіна Михайлівна просто зітре тебе у порошок, якщо ти хоч на крок наблизишся до нього. 

– Я просто поставила запитання от і все. Мені зовсім не подобається Андрій. 

– Ну, ну. Я що не бачила, як ти червоніла у його присутності. Соромилася. Дивись мені, — сказала Галина Тимофіївна й помахала перед Ритою пальцем. 

– Вам здалося. І взагалі ви мені можете відповісти на моє питання, — обурилася Рита. 

– Можу. Так він занадто сильно її кохав. І я підозрюю, що просто так він не заспокоїться. Тому тримайся від нього якнайдалі. 

– Я не закохана в Андрія та й взагалі у цій ситуації мене хвилює Віталіна. Тому я й цікавлюся їхнім минулим, щоб розібратися що до чого. 

– Вони самі розберуться, а ти не лізь, — зауважила Галина Тимофіївна. 

– Ви так говорите, наче моя мати. Інколи здається, що вона дотепер жива, — гірко промовила Рита. 

– Дівчинко, не горюй, твоя мати зараз би пишалася тобою, якби була жива. 

– Дякую вам за підтримку. Це дуже мотивує, — відповіла Рита. 

– Рито, чим ти тут займаєшся? Час подавати сніданок, — невдоволена Віталіна увійшла до кухні.

 – Добре, вже йду, — Рита покірно схилила голову. 

    Віталіна завжди так на неї впливала наче удав на кролика. Зізнатися чесно, Рита навіть трохи побоювалася її. Ще з дитинства, коли її батько вдівець одружився з доброю жінкою, яка мала пихату доньку. 

– Рито, поворушись Степан запізнюється на роботу, — Віталіна знову понеслася на Риту. 

– Вибач, Віталіно я зараз миттю.... 

– Гаразд, щоб я двічі не повторювала.

 Рита одразу ж приникла й Галина Тимофіївна побачивши це тільки захитала головою. Рита швидко, як тільки могла подала на стіл. Вона помітила, що Андрій  ще не прийшов і це трохи її засмутило. 

– Рито, сядь, поснідай, з нами, — запропонував Степан Васильович. 

– Ні, дякую, я краще на кухні поснідаю, — сказала Рита і з під лоба подивилася на сердиту Віталіну. 

– Мені дуже не зручно, що сестра моєї дружини повністю порається по господарству. 

 – Ти наша гостя, Рито, тому я хочу бачити тебе за столом, — сказав Степан Васильович і додав, – Будь ласка. 

– Гаразд, мені дуже приємно, — відповіла Рита й невпевнено сіла за стіл. 

    Через декілька хвилин з'явився Андрій. Він мав як завжди ідеальний вигляд. У Рити навіть перехопило дихання. Вона подивилася на його коротке густе світло — русе волосся зачесане назад, великі темно — сірі очі та правильні риси обличчя. Так у такого чоловіка важко не закохатися. Андрій колом обійшов Віталіну та батька й сів чомусь біля Рити. Вона густо почервоніла й відвернула погляд. 

– Добрий ранок, як поживають молодята? - поцікавився Андрій. 

– Андрію можна без сарказму, — сказав Степан Васильович й важко зітхнув. 

– Вибачте, мене та я просто поцікавився як ваші справи. 

– Ми дуже щасливі. Правда люба? - Степан Васильович подивився на Віту й погладив її по руці.

 – Так, звісно, — відповіла Віталіна й скривилася. Рита помітила, що сестрі не дуже подобалося, коли чоловік торкався її. 

– Рито, а ти чому не їси? Галина Тимофіївна чудово готує, — підкреслив Андрій.

 – Так, я знаю, просто зараз шматок у горло не лізе. 

– Чому? Через Віталіну? Бо у неї такий погляд, що навіть мені їсти перехотілося, — пожартував Андрій. 

– Та, ні. Я не зголодніла от і все, — мовила Рита й посміхнулася. 

– У тебе дуже гарна посмішка, тобі личить, — сказав Андрій до Рити. 

Дівчина дивилася на нього й розуміла, що він залицяється до неї. Але навіщо? Кому може бути до вподоби така як вона? Напевно їй просто здалося, або ж Андрій намагається позлити Віталіну. І все ж таки їй було приємно отримати від нього комплімент. 

– Рито, якщо ти не голодна, може підеш принесеш десерт? - мовила Віталіна з особливою наполегливістю. 

– Гаразд, Віталіно, — Рита вже хотіла встати та Андрій їй не дав цього зробити. 

– Мені здавалося, що твоя сестра гостя в цьому будинку, а не прислуга. 

– Так, але я не бачу нічого поганого в тому, що вона мені допоможе, — обурилася Віталіна. 

– Ти її експлуатуєш, Віталіно у своїх цілях. Це не допомога, – зауважив Андрій.

– Що ти взагалі до мене причепився, — крикнула Віталіна. 

    Риті стало жахливо незручно через сварку Андрія й Віти тому вона встала з-за столу й пішла по десерт. Знаходитися між двома вогнями ставало дедалі важче. Рита розуміла, що Андрій не заспокоїться й буде провокувати Віталіну. Бо йому це було вигідно. Рита взяла тацю з десертом й покульгала до столу. Коли вона починала нервувати її нога боліла ще сильніше. Рита вже майже дійшла до столу, коли відчула різкий біль у нозі. Від болю її нога почала підвертатися й дівчина спіткнулася. Таця мало не вилетіла з рук Рити, а вона зрозуміла, що зараз впаде. Але їй пощастило, бо Андрій вчасно прийшов на допомогу. Він схопив дівчину під руки й втримав. Їх тіла торкнулися один одного й Рита відчула приємне хвилювання. Він був так близько, що тепло його сильного тіла передалося і їй. 

– Наступного разу, будь обережнішою, — попередив Андрій і акуратно відпустив Риту. 

– Дякую за допомогу, — тихо промовила Рита й поклала десерт на стіл.

 Андрій тільки всміхнувся й знову сів за стіл, потім взявся за суфле, яке й було десертом. Рита вперше за довгий час задумалася над тим, що й справді може захопитися цим чоловіком й наслідки можуть бути неочікуваними.