Розділ 10

Минуло 5 років

Лілі

- Боднарюк!

Я так перелякалась крику начальника каналу, що аж підскочила на кріслі. Він навмисне це зробив, подобається йому, бачте, отак враження про себе складати.

- Слухаю.

- Сьогодні завершення проєкту, а після ефіру – гучна вечірка, щоб не посміла тихенько втекти! - Вадим поволі наближався своєю «величною» ходою. Від його уваги божеволіли всі вільні дівчата, тільки не я. Начальник, зі свого боку, дуже полюбляв молоді серця, окутані ідеальною зовнішністю. Та за роки нашого знайомства, надовго у його обіймах не затримався ніхто.

- Спочатку ефір потрібно вдало провести, щоби було що святкувати!

Здається, я так не нервувала на самому початку зйомок, зараз навіть коліна трусились. А ще настрій поганий, мій візажист спізнюється майже на пів години.

- Ну так це без проблем. Тобі, Боднарюк, я довіряю більше, ніж собі. За весь сезон – жодного схиблення, - Вадим підійшов до моєї спини впритул, нахилився над шкіряним кріслом, наші погляди зустрілись у гримерному дзеркалі. - Кажуть, у кожної жінки свої таргани у голові. Твої – старенькі і згорблені, працюють і йдуть додому, отак роками. Вони скоро вилізуть на поверхню сивими волосками.

Начальник дивився із глузливою посмішкою, таке складне речення видумав, дійсно є чим пишатись. Тільки мої таргани не спроста постаріли, їх досі мучить відчуття провини. Я просто існую з дня на день, недарма кажуть: «На чужому горі...»

 

- У такому випадку, є фарба для зафарбовування сивини!

- Хто б сумнівався!

Вадим одразу відпустив мої плечі і, роздратований, вийшов із гримерки, не забувши грюкнути дверима. Можливо, він і хороший, та я цього вперто не хочу бачити. Отак роками нехтую натяками, не відчуваючи опісля гіркого присмаку.

Нарешті до гримерки залетіла Ларка зі своїм «чарівним» чемоданом, захекана і налякана.

- Лілечко, найкраща моя, вибачте! Я негайно берусь до роботи і все докладно розповім, - умілим помахом рук розкрила чемодан і прийнялась робити мені красу. - Так от, робила макіяж одній гламурній штучці і вона довела мене до істерики. Звісно, внутрішньої, бо на явну у мене бракує грошей. За третім разом їй більш-менш сподобалось, ще й знижку випросила. Я так мчала сюди, ледь ноги не зламала!

Я мимоволі всміхнулась, Ларка вміла втрапляти у кумедні ситуації. Напевно, від сплеску адреналіну, вона впоралась досить швидко. Тож, повністю готова, я мала ще пів години до початку ефіру. Я сиділа і дивилась у дзеркало – ідеальне відображення. За ці роки я перетворилась у відточену ляльку, але всередині була зовсім не порожнеча – там жив нестерпний біль.

Я довго не могла почати життя з чистого аркуша, адже у моєму зошиті вони всі брудні. Єдиний чистий листочок із незрівнянними оченятами, бігає по будинку і крутиться, мов дзиґа. Йому я присвятила всю себе.

Зробити хоч якісь кроки допомогла Тамара Дмитрівна. Вона продала свій журнал, а гроші вклала у проєкт, який вийшов на відомому каналі. «Правда зірки» – проєкт, що розповідає про життя відомих зірок нашої країни. У кожному ефірі нова людина зі своєю непростою історією. Я стала ведучою. Після довгих вмовлянь, роботи над дикцією, зовнішністю і так далі...

Поступово я вжилась у цю роль красивої і самодостатньої жінки. Я слухала чужі історії кохання, бачила його у своїй студії і щиро раділа, що люди можуть бути щасливими. Інколи сподівалась, що і сама зможу відчути щось схоже. Та цього не сталось ні з одним залицяльником. Я всіх рівняла під Назара, і вони у тих чи інших пунктах програвали. Я не забула його, хіба можна викинути із серця щире кохання? І досі ношу обручку «ягоди долі», вона нагадує мені про щастя, якого було так багато і так мало, щоб насолодитись сповна. Мабуть, за роки спільного життя люди забувають банальні моменти. Я пам’ятала все, кожен день, погляд, зізнання у коханні. Особливо яскраво згадувала полонини, наче і не в цьому житті було. Боляче дивитись на чорниці, а Назарчик їх просто обожнює, тож дивлюсь я надто часто.

Він питає, де його тато, у всіх однолітків є, а в мого хлопчика нема. У ці моменти хочеться провалитись крізь землю, адже я змушена брехати. Тато Назарчика зник у горах і його не змогли знайти – це єдине, що я змогла видумати. Синок щиро вірить, що він повернеться і навчить його так само круто фотографувати. Ми зберігаємо всі спільні фото і речі Назара. Я обережно дістала із шухляди фото, зроблене на скалі, тоді ми так безглуздо посварились. По щоці покотилась сльоза і я вмить сховала спогади у шухляду.

- Ну все, Лілі, ми готові!

За мною прийшла стривожена Тамара Дмитрівна, вона одразу оцінила мій вигляд.

- Ну ти просто «вау»! От є в людини смак і все, його не відібрати.

Я задоволено всміхнулась і опустила погляд, ніяковіючи. Так, мій стиль значно змінився, ніякої вульгарності, все строге, закрите, але дуже елегантне. Сьогодні я одяглась у закриту чорну сукню зі звуженим низом спідниці міді, закритими до ліктів руками, v-подібним вирізом на шиї і акуратною брошкою у виді росички. Я замовила її у ювеліра і часто носила біля серця. На ногах лаковані туфлі з гострим носиком. Волосся зібране у тугу ґульку на потилиці. Макіяж максимально натуральний, без яскравих кольорів.

- Я готова.

Коли всі глядачі зайняли свої місця, камери взяли мене у свій приціл, я одягла на обличчя посмішку і впевнено почала:

- Вітаю Вас, любі глядачі і гості студії! Сьогодні до нас завітають одразу дві яскраві зірки. Це останній випуск цього сезону і він мусить бути особливим. Зустрічайте! Подружжя відомих співаків – дует «Ми»!

Нарешті всі камери вимкнулись і я почала дихати на повні груди. За короткий час стомлюєшся, як після довгої робочої зміни. Кожен рух і навіть погляд потрібно контролювати. А після двох годин «відпочинку» на вечірці я була вкрай виснажена. Фото з репортерами, інтерв’ю, відомі гості і куди без знаків уваги від Вадима.

Думаю, свою місію на цьому святі я вже виконала і варто тихенько зникати. Якщо Вадим надумає сваритись, скажу, що у тарганів закінчились сили, вони ж старі. Я поспіхом накинула пальто і вискочила навулицю, залишившись непоміченою. Одразу змерзла, цього року зима обіцяла бути ранньою – у жовтні вже така холоднеча.