3 розділ

Андрій

- Тато, це був сюрприз, - констатував Ігор, пригортаючи дівчину до себе та цілуючи її у скроню, - ви хотіли, щоб я найближчим часом одружився, то порадійте за нас.

Дівчина, котра притискалась до кремезного племінника, виглядала трохи збентежено. Але я одразу побачив її очах інтригу. Мабуть ця особа була доволі сміливою та активною в буденному житті.

- Це моя Діана. Знайомтесь. Сонечко, це мій тато Степан, його дружина Інна, а це брат Інни - дядько Андрій.

- Яке гарне ім'я у вас, Діано, - моя сестра підійшла ближче до нареченої сина та поцілувала гостю.

- А у мого Ігоря гарна мама. Справді, я б нізащо вам не дала сорок чотири. Ви виглядаєте неймовірно. В чому секрет?

- Дівчинко, ти ще така молода, нащо тобі ці секрети?! - розсміялась сестра, вказівним пальцем граючи з трояндовою пелюсткою.

- Жінка завжди має володіти всіма секретами, - а ось вже й лестощі пішли, голос Діани був занадто солодким.

- Секрет у тому, що жінка завжди має бути щасливою. А поруч мати гарного чоловіка, котрий підтримує її у кожному починанні.

- Ігор у мене дуже уважний, я дійсно щаслива, маючи такого нареченого.

- Синку, вітаю тебе, здивував так здивував, - Степан в цей момент стискав руку синові, і я бачив, як чоловік дійсно пишається тим, що син має намір створити власну родину.

А чи я дочекаюсь такого від Тараса? Точно не в цьому житті, і хоча я далеко не песиміст, але життя прожив, маю великий досвід.

- Це не єдина новина, котру я вам хотів розповісти.

- Синку, на нас гості чекають, - нагадав Степан, а я навіть відчув зацікавлення.

Ну нащо на такому цікавому моменті сина зупиняти? Що ж ти за батько?

- Зачекають ваші гості, Степане, твій син такий щасливий. Дай хлопцеві шанс висловитися.

- Дякую, дядьку Андрію. Але спочатку, Інно, дозволь тебе привітати.

Ось саме цей момент я влучно прогуляв, дістаючи телефон із піджака. Мій палець одразу набрав повідомлення Семенові "Ти змовчав про те, що у Ігоря є інша?". Повідомлення швидко відлетіло до мого товариша, а ось перед очима розігралася справжня сімейна мелодрама.

- Ми вас запрошуємо на наше весілля, котре відбудеться через два тижні, - оголосив шалену новину Ігор.

Інна здивовано плеснула в долоні, а Степан притиснув руку до горла, ослаблюючи краватку. Я бачив, що батьки здивовані, кожен по своєму. А ось як я здивований. Весь цей час дивився на Ігоря і намагався зрозуміти одне: він сволота, чи я щось не так зрозумів? Ольга вагітна, а він збирається одружуватися з іншою? Враження, що я знову потрапив у якесь замкнуте коло. Невже син пішов по батькових стопах?

Мене це зачепило. І у ролі кого тепер буде Ольга? Чи вона заслуговує на таке відношення? Робити поспішних висновків я не хотів, тому що не знав усіх подробиць. Та тепер я занадто уважно слухав хлопця, котрий ділився планами на майбутнє.

- Мій батько знайшов Ігорю гарну посаду у себе в компанії, ми будемо жити у Варшаві. Я теж маю власний бізнес, тато допоміг, у мене невеличкий ресторанчик.

Оце так новина. Бачу, що Степан приголомшений новинами.

- Ігорю, та чому ж так швидко? Й чому нас не повідомив про такі рішення? - голос мого родича був занадто схвильований.

- Ви пробачте нас, але це трапилось так швидко, я лише тиждень у матері в гостях, а з Ігорем ми знайомі давно. А ось зустрілись і зрозуміли, що варто жити разом. Відстань не грає на руку стосункам.

- І як ви довго разом, - це вже моє питання, я заінтригований не менше за сестру та зятя.

- Знайомі два роки, але у стосунках більше п'яти місяців. Я часто приїжджала сюди.

- Тоді вам дійсно краще одружитися, бо закохані мають жити поруч. Так, любий? - Інна підхопила чоловіка під руку та чарівливо усміхнулась йому.

Я неодноразово звертав увагу на те, як вони дивились одне на одного. Вона сяяла, а він, серйозний політик, змінювався на очах, тримаючи ніжно дружину за руку.

В моїй руці завібрував мобільний, мабуть надійшла відповідь від Семена.

- Так, люба, але ж це виходить, що родина нашого сина залишить нас?

Я в деякій мірі розумів збентеження Степана, але я тертий калач, тому що звик до того, що завжди після роботи повертаюсь у порожній будинок. І це не перший рік триває. Ігор де й досі жив з батьками. Звісно мав квартиру у центрі, але вони звикли жити разом, тому квартирою хлопець користувався не часто. Тепер батькам доведеться звикнути до того, що син обрав власний шлях. Не готові, цей острах в їх очах мене трішки напружує.

- Відставити негарні думки, батьки, радійте за хлопця та його Діану. Діти взагалі ненадійні товариші, тільки на ноги зіп’ялись, то одразу жадають випробувати власну сили у самостійному польоті.

- Дядько Андрію, ви мій фаворит у безлічі способів підтримки, - дзвінко розсміялась наречена, намагаючись розрядити ситуацію.

Ігор, бачу, теж хвилювався, але підтримка Діани робила його сміливішим.

- Гайда до гостей, а потім поговоримо про весілля. Мені треба це переварити, - підсумував Степан, запрошуючи дітей до внутрішнього двору.

Я не поспішав, просто спостерігав, як Інна з чоловіком, йдучи за дітьми, щось шепочуть одне одному на вуха. Так, їм варто все переварити, прийняти та змиритись.

Розблоковую телефон і бачу відповідь: "Він з'явився на свято з рудоволосою? Якщо так, то запевняю, вони давно вже разом. Отже ти, скоріш за все помилився, побачивши в телефоні чарівної Ольги фото Ігоря".

Я ще не зовсім старий дурень, щоб не пізнати обличчя племінника, його фірмову ліниву усмішку.

А ще саме ім'я Ігор звучало з вуст подруги Ольги. То що тоді відбувається? І чому мені некомфортно в цей час?

Більшу частину святкування я провів у спілкуванні з декількома знайомими та їхніми дружинами. Але ближче до дев'ятої зрозумів, що з мене досить. І коли Семен приїхав мене забрати, я стояв на порозі з сестрою, котра схвильовано обіймала мене.