Розділ 17

Вівторок для Лари розпочався зовсім інакше, ніж усі попередні дні. Ніяких ранкових зборів, нервового підрахунку часу чи тривог. Оскільки в неї було два дні заслужених вихідних, вона дозволила собі розкіш спати стільки, скільки забажає.

Лара розплющила очі лише ближче до обіду. У кімнаті панувала тиша, а сонячні промені м'яко ковзали по підлозі. У пам'яті досі свіжими картинками мерехтіли кадри вчорашнього вечора: зорі, смачні сендвічі, дзвінке повітря гір і той момент, коли Дін торкнувся губами її скроні. Вона вперше за довгий час почувалася настільки спокійною і впевненою у собі. Потягнувшись, вона відчула, що фізична втома повністю відступила.

Повалявшись ще трохи, вона зварила собі запашну каву і, зручно вмостившись на дивані, вирішила набрати дівчат. Близько другої години дня «Хтиві штучки» вийшли на зв'язок, запустивши груповий відеодзвінок.

Екран телефона заіскрився знайомими обличчями, проте зв'язок із Вінні був нестабільним — відеопотік раз у раз відключався через шалений ритм лікарні. У її відділенні сьогодні панував справжній медичний екстрим: нескінченний конвеєр хворих, яких потрібно було терміново супроводжувати то на комп'ютерну томографію, то на МРТ, то на забір термінових аналізів. 

Вінні на мить з'явилася в кадрі в синіх медичних кроксах, блакитному хірургічному костюмі, змучена, але з вогником в очах. Вона відставила убік кухоль із вже холодною кавою і важко видихнула: — Дівчата, я сьогодні просто як білка в колесі. Ледь тримаюся на ногах. І знову пропала з зв’язку. 

Розмову перехопила Іві. Вона сиділа з келихом, в якому майже допите вино. На задньому фоні біля її ноутбука самотньо стояв злегка підгорілий, але неймовірно апетитний кекс. — О, наша рятівниця душ, тримайся там! А мій ранок — це просто катастрофа, — жалібно стогнала Іві, підпираючи рукою підборіддя. — Рон знову запізнюється з роботи. Кекс ось трохи підгорів, хоч і пахне смачно за Лариним рецептом робила... Вино я майже допила, а його все немає. Дівчата... а що як він мені зраджує перед весіллям? Може, він знайшов собі якусь ідеальну кралечку, яка не палить випічку і не морочить голову? 

Кріс, яка слухала подруг прямо з робочого офісу, закотила очі. Вона виглядала до неможливості виснаженою, з тугим розпатланим пучком на голові та купою паперів навколо. — Іві, припини нагнітати цю параною, бо я зараз дам тобі по голові. Рон? Яка зрада? Люба, ми швидше повіримо, що ти сама втечеш з-під вінця, наша прекрасна п'яничко, ніж він ризикуватиме втратити тебе. Потерпи ще один клятий тиждень. Залишилося так мало часу! Усі приготування вже завершилися сама казала, все заброньовано і сплачено, нам залишається просто дочекатися цього дня. Насолоджуйтеся кожним моментом, поки ви лише в стосунках, а не офіційні мешканці шлюбної клітки! Бо потім почнеться від батьків коли діти що  ви тягнете і тому подібне.

— До речі, дівчата, я ж вам так і не розказала головну новину, — Іві раптом зашарілася, але радісно посміхнулася. — Пам'ятаєте, я хвилювалася через те, що у батьків Рона менші статки, і ми не можемо дозволити собі шикарне свято нарівні з моєю сім'єю? Так от, я все ж таки наважилася і серйозно поговорила з батьками. Вони, оскільки дуже сильно мене люблять, вислухали мої переживання і без жодних вагань погодились повністю профінансувати наше весілля а батьки Рона витратяться лише на другий день. Так що камінь з душі впав! Тепер у нас буде дійсно розкішне весілля.

— Це просто чудово, Іві, я за вас щиро рада, — підтримала подругу Лара, зручно кутаючись у плед на своєму дивані. Вона м'яко посміхнулася, але в очах проскочила тривога. — А я... я теж хочу поділитися тим, що в мене вчора трапилося. Ви ж знаєте, чим закінчився ранок у кав'ярні. Так от, Дін привіз мене на закритий картодром…

— ЩО?! На картодром?! — миттєво вигукнула Іві, перебиваючи Лару і ледь не розливши вино. Її очі загорілися азартом. — Ларо, ти серйозно?! О боже, це ж просто моя мрія! Швидкість, адреналін, ці маленькі машинки... Я все життя хотіла спробувати! Я обов'язково попрошу Рона, щоб він мене туди звозив, прямо на цих вихідних. Або... дівчата! — вона обвела поглядом віконця чату. — Ви не проти, якщо ми якось поїдемо всім разом? Зробимо собі такий дикий вечір перегонів? Це було б просто мега-круто!

— Іві, заспокойся, дай їй договорити, — хмикнула Кріс зі свого офісу, підпираючи голову рукою. — Картинг — це, звісно, весело, але Дін і Лара на картингу... це якось не в’яжеться з його образом брутального мачо. Скоріше, з підлітковим побаченням.

Лара ніяково посміхнулася і продовжила: — Ну, він хотів, щоб я перестала боятися дороги. Там справді було круто... А потім ми поїхали високо в гори, на оглядовий майданчик. Сиділи на капоті його машини, їли сендвічі, пили чай... Дивилися на місто. Він... він сказав, що я йому подобаюся.

— Оу-у-у, — хором протягнули Іві та Кріс, а Кріс навіть злегка посміхнулася. — Капот машини, гори, чай... Це вже ближче до Діна, — прокоментувала Кріс. — Досить романтично, як для людини, яка виганяє клієнтів з кав’ярні криками.

— Це просто кіношний момент! — захоплено вигукнула Іві.

— Так, це було неймовірно, — тихо погодилася Лара, затинаючись. — Але... розумієте, Дін запросив мене додому. Знайомитися з його батьками. Вони прилітають цього тижня, і він хоче, щоб я прийшла на вечерю.

Чат на мить затих. Навіть Вінні, яка саме пропливала на задньому плані в екрані лікарні з якоюсь історією хвороби, різко зупинилася і повернула голову до телефона.

— ОГО! — першою видала Іві, вирячивши очі. — Батьки?! Це не просто «подобаєшся», Ларо, це вже майже весільні дзвони! Ого-го, який це крок! Серйозно! Дін — людина, яка, здається, взагалі нікого не пускає у своє особисте життя, а тут батьки... Це просто бомба!