Розділ 16

Авто плавно загальмувала біля під'їзду будинку Лари. На годиннику було рівно 8:30 ранку. Ранковий туман уже розсіявся, відкриваючи місту новий, насичений на події день, але для Лари цей ранок здавався найдовшим у житті.

Вінні заглушила двигун і, відкинувшись на спинку сидіння, м'яко подивилася на подругу. — Так, слухай мене, — спокійно, але впевнено промовила вона. — Тобі потрібно хоч трохи поспати, хоча б годинки три-чотири, а потім починати реально збиратися на побачення з Діном.

Лара, яка весь час дивилася в одну точку на лобовому склі, нервово смикнула рукав своєї розтягнутої футболки і гірко посміхнулася. Вона відчувала, як всередині з новою силою починає розростатися параноя, підживлювана ранковим приниженням. — Та ти що, жартуєш? Яке побачення? Ти ж сама розумієш, що це все несерйозно! — її голос зірвався на ледь помітний писк. — Ти ж чула, коли він запросив мене? Тільки тоді, коли мене принизили і розтоптали! Можливо, він зробив це просто з жалю... Або вирішив, що це дуже смішно — поглузувати з мене ще більше. А ця його фраза: «Одягай щось зручне і кросівки»? Це ж прямий натяк! Він знову б'є по моїх хворих точках, натякаючи, що моєму тілу пора скинути зайву вагу і що я виглядаю як безформна ганчірка. Я нікуди не піду. Я просто замкнуся тут і все.

Вінні важко зітхнула. Вона не стала обіймати подругу, знаючи, що зараз їй потрібна не стільки жалість, скільки тверезий погляд на речі. Вона рішуче подивилася Ларі прямо в очі. — Не дуркуй, Ларо, — твердо сказала Вінні. — Це твій шанс, і не треба будувати стін. Я розумію, що він тобі подобається, ми з дівчатами вже давно це помітили. До речі... Раєн сьогодні сама почала зі мною розмову з цього приводу.

Лара ошелешено кліпнула, забувши на секунду про свої комплекси. — Раєн? Коли це?

— Пам'ятаєш, поки ти викладала десерти на скляні полиці вітрини, ми з Раєн відійшли до столиків? Ми тоді весело хі-хікали, обговорюючи вас, ще до того, як почули гуркіт і те, як Дін жорстко виганяв ту відьму Віолетту. Так от, Раєн підійшла до нашої розмови дуже делікатно. Вона запитала мене, чи справді її передчуття щодо того, що тобі подобається Дін, вірні. Вона зізналася, що коли раніше запитала тебе про це напряму, ти просто зніяковіло кивнула. Тоді вона розгубилася і не хотіла лізти в душу, але сьогодні вирішила перепитати.

Лара затамувала подих. Її серце забилося як скажене.

— І знаєш що ще? — продовжила Вінні, м'яко посміхаючись. — Вона абсолютно не проти, що її брат буде зустрічатися з тобою. Раєн щиро каже, що з появою нашої «банди» в їхньому житті з'явилося дуже багато щирих, позитивних емоцій. Тим паче, Ларо, ти справді професіонал своєї справи. Вона бачить, як її брат дивиться на тебе — зовсім не так, як на своїх колишніх пасій. Раєн на сто відсотків упевнена, що Діну ти подобаєшся саме як людина, і вважає, що з вас вийшла б дуже класна, хоч і трохи неординарна пара.

Лара слухала Вінні, і кожне слово болісно, але тепло відгукувалося всередині. Вона була настільки шокована почутим, що її мозок відмовлявся вірити в реальність. Невже це все відбувається насправді?

Вінні м'яко, але рішуче поклала долоню на кермо, повертаючи ключ у замку запалювання. — Все, подруго, на цьому зупинимося. Мені вже час їхати додому, щоб хоч трохи виспатися перед нічним чергуванням у лікарні, та й тобі теж не завадить поспати кілька годин перед побаченням, — промовила вона, підбадьорливо посміхаючись. — А щодо твого образу… не переймайся. Ми пізніше спишемося в нашому груповому чаті з дівчатами. Коли ти почнеш обирати лук, ми обов'язково допоможемо тобі з цим непростим вибором прямо онлайн, якраз коли я буду їхати на чергування.

За кілька хвилин Лара вже відчиняла двері своєї квартири. Тиша зустріла її, як ковток свіжого повітря. Вона скинула взуття і ледь доплентала до спальні. Сил на довгі роздуми не залишалося: стягнувши з себе забруднений у кремі одяг, вона переодяглася в легку зручну нічну сорочку і втомлено впала на прохолодне ліжко.

Проте сон, на який вона так сподівалася, не прийшов. Образ Діна, його брутальний напір біля стіни, зухвалий погляд і слова Раєн, переказані Вінні, змішалися в голові у суцільний вир. Кожна клітинка її шкіри досі пам'ятала жар його тіла, а серце билося в якомусь тривожному передчутті.

Зрозумівши, що безглуздо просто витріщатися в стелю, Лара потяглася до тумбочки і взяла телефон. Екран яскраво освітив напів темну кімнату. Щоб хоч якось відволіктися від нав’язливих думок і заспокоїти шалений ритм у скронях, вона вирішила зайти в Instagram і перевірити, як просувається її блог — що там нового на останньому пості щодо нещодавно викладених корпусних десертів.

Вона відкрила додаток, і перше, що кинулося в очі, — кількість сповіщень. Зазвичай її ранкові пости збирали стабільну кількість лайків та коментарів, але цього ранку цифри просто стрибали вгору. Лара перейшла на профіль і натиснула на останню публікацію з корпусними шоколадними сферами, які вона готувала з такою любов'ю.

Підпис під відео ряснів від захоплених відгуків, але коли вона почала читати коментарі, її пальці завмерли на екрані. Спочатку йшли звичні компліменти, проте вже за кілька слів стрічка перетворилася на справжнє обговорення.

@sweet_candy: «Боже, це ж та сама кав'ярня “Мілка”! Я впізнала їхній фіолетовий інтер'єр на фоні сторіз»

@baking_queen: «Ви бачили сьогоднішній ранок у них в інстаграм? Якась жінка влаштувала скандал прямо біля вітрини, але бариста (чи хто він там?) просто епічно виставив її за двері 🤯»