Розділ 7

Приїхавши до торговельного центру, дівчата попрощались з Роном. Іві ніжно поцілувала свого коханого і вибігла з машини, наздоганяючи подруг. Це був найбільший ТЦ в їхньому місті. Дівчата хотіли не тільки відпочити за шопінгом — їм потрібно було терміново обрати для Іві сукню нареченої. Весілля було вже на наступному тижні, а образи досі не готові — ні у подружок, ні у самої винуватиці свята.

— Рон уже купив собі весільний костюм, а я досі без сукні, і ви також! В мене буде найгірше весілля у світі, — засмучено бурмотіла собі під ніс Іві, коли вони піднімалися на ескалаторі.

— Люба, ти в нас красуня, тобі будь-яка сукня буде до лиця, — палко заперечила Лара. — Це нам із Вінні важко щось підібрати на наші форми, а ти ідеальна.

— Не мели дурниць! Ви в мене теж неймовірні, а ваші апетитні форми — це взагалі привілей, — парирувала Іві. — Я занадто худа, Рон вічно намагається мене нагодувати, та я просто не можу набрати вагу. Та й у нашій фотостудії моделей плюс-сайс зараз значно більше, ніж таких худишок, як я.

— О, тоді я, мабуть, теж піду в моделі! Навіщо мені та медицина здалася? — весело вигукнула Вінні.

— Та без питань! Я знайду для тебе найкращого фотографа в студії, та ще й завидного холостяка. Буде цікавенько поспостерігати за вами на зйомці, — підмігнула Іві.

— О ні, мені ці відносини зараз взагалі ні до чого. Тим паче, в мене скоро закінчується відпустка, і ви мене бачитимете раз на тиждень у кращому випадку. Буду бігати з чергування на чергування, — Вінні засмучено зітхнула.

— А як тобі Дін? — ніби між іншим запитала Лара, поправляючи ремінець сумки. — Він доволі гарненький. І ви сьогодні так швидко знайшли спільну мову за стійкою, як мені здалося…

Вінні зупинилася посеред коридору й голосно розсміялася:

— Ой, Ларко! Слухай, коли ми тільки познайомилися пару днів тому, він мене реально зачепив. Ну такий містер Брутальність, ух! Особливо ці його плечі й важкий погляд. Але сьогодні, поспілкувавшись із ним ближче під час цього ранкового дурдому, я зрозуміла: ми абсолютно несумісні.

— Чому це? — здивувалася Іві, притиснувши до себе сумочку.

— Бо я занадто енергійна, непосидюча, я вічно кудись поспішаю і хочу все і відразу! Мені потрібні шалені авантюри. А Дін? Він занадто злагоджений, спокійний, правильний. Він на мої заскоки ні за що в житті не підпишеться. Короче, він подобається мені суто зовні. Ну, або для сексу на один раз, — Вінні грайливо підмигнула подругам. — І то, якщо чесно, я не впевнена, що він би мене задовольнив. Я ж люблю бути домінанткою, тримати все під своїм контролем, а цей альфа-самець точно зламав би мене через коліно і взяв усе під свій «правильний» нагляд. Тому — ні, як чоловіка я його взагалі не розглядаю. Максимум як друга.

Лара застигла на мить, переварюючи почуте. Усередині все зрадницьки стиснулося. Вона чітко зрозуміла: нехай Вінні й не бачить із Діном спільного майбутнього, але цей підтекст, цей прихований сексуальний потяг між ними все одно нікуди не зник. Вони обоє яскраві, брутальні й ефектні.

«Так, Ларо, увімкни мізки, — подумки наказала вона собі, вибудовуючи навколо серця залізобетонну стіну. — Він для тебе — абсолютне табу. Навіть не думай про нього симпатизувати. Твоя подруга помітила його першою, між ними є іскра, а ти не маєш жодного права влазити в цю багнюку через власне его».

— Ларко, то чому б тобі самій не кинути на нього оком? — сміючись, штовхнула її ліктем Іві. — А що? Хлопець вільний, кав'ярня спільна…

— Та ви що, збожеволіли?! — Лара миттєво спалахнула, відчуваючи, як щоки починають палати. Вона поспіхом увімкнула свій звичний захисний режим «ворогів». — Ми ж повні протилежності! Він суворий, закритий, вічно незадоволений буркотун. Він швидше сирі кавові зерна жуватиме, ніж скаже мені бодай один нормальний комплімент. Мені з ним тільки бізнес вести й сперечатися через постачальників, не вигадуйте дурниць!

Вона поспіхом покрокувала вперед, нібито задумливо розглядаючи вітрини, аби дівчата не помітили її збентеження.

Дівчата підійшли до розкішної вітрини з весільними сукнями. Іві першою швидко забігла всередину, Вінні рушила за нею. Лара призупинилась на порозі, розглядаючи білосніжні манекени. «Якби ж і мені колись хотілось отак вийти заміж… та просто нема за кого. Вічно знаходяться якісь мудаки на мою голову, а хорошого хоч би раз зустріти», — сумно подумала дівчина, врешті заходячи в салон.

До них одразу підійшла невисока жіночка років тридцяти, трішки пухкенька, з теплими зеленими очима та світло-русявим волоссям до плечей. Вона привітно привіталась та запропонувала Іві приміряти декілька стартових суконь для огляду. Оскільки Іві сама ще не знала, який саме фасон хоче, вона вирішила ризикнути й переміряти всі можливі варіанти свого розміру.

Лара та Вінні зручно вмостились на м’якому диванчику, налаштувавшись на перегляд безкоштовного фільму «Іві та її щаслива сукня». Лара швиденько написала Кріс, чи може вона долучитись до них по відеозв'язку. На жаль, Кріс саме сиділа на важливій конференції, але урочисто пообіцяла оперативно коментувати кожне надіслане фото в чаті.

Невдовзі Іві вийшла з примірочної. Вона ступала дуже обережно, ніби несла на собі крихке світло. Перша сукня-рибка облягала її фігуру з точністю, що межувала з магією. Вона була білосніжною, але не холодною — тканина мала легкий перламутровий відблиск, який ловив кожен промінь світла і віддавав його назад м’яким сяйвом. Корсет щільно прилягав до тіла, підкреслюючи тендітну талію, а тонкі вертикальні шви візуально витягували силует, додаючи ще більше елегантності. Виріз був серцеподібним, делікатно відкриваючи ключиці. Без бретелей — лише чиста, витончена лінія плечей. Тканина — мікс шовку і стрейчевого атласу, гладка, але з легким рельєфом, що нагадував хвилі на воді. В нижній частині сукня розширювалась поступово, переходять у м’який шлейф, який ковзав по підлозі. На спині йшов ряд дрібних перлинних ґудзиків від лопаток до самих стегон.