Розділ 5

Відчинивши двері, Лара й Вінні занесли коробки, підставку з паперовими стаканчиками кави та свій примірник договору на кухонний стіл. У квартирі панувала абсолютна тиша. Іві все ще безтурботно спала, згорнувшись калачиком на дивані й накрившись пледом до самого носа.

— Вставай, соня! — вигукнула Вінні й, не гаючи ні секунди, з розгону стрибнула на неї зверху, почавши нещадно лоскотати. — А то ти й так усе на світі проспала!

— Перестань! Пусти! — Іві закричала, заливаючись дзвінким сміхом і відчайдушно відбиваючись від подруги. — Що ви робите, божевільні?!

— В нашої Лари все вийшло! — переможним, гордим голосом вигукнула Вінні. — Вони підписали договір!

Іві миттєво підскочила — розпатлана, напівсонна, але неймовірно щаслива — і з розгону кинулася до Лари з міцними обіймами.

— Я знала! Я просто знала, що в тебе все вийде! Ти у нас неймовірна!

— Дякую вам, дівчата, — тихо сказала Лара, до сліз розчулена цим моментом і міцно притискаючи подруг до себе. — Сама я б ні за що не впоралася. Ви — моя головна підтримка і моя сила.

— Вибач, що я все проспала, — трохи знітилася Іві, поправляючи хвіст. — Мабуть, треба було їхати з вами й тримати кулачки прямо там, на місці.

— Ой, ми тобі ще не розповіли, як ми з Вінні облажалися перед власником закладу! — вигукнула Лара, згадуючи свій ранковий мандраж.

— Та це взагалі треба було бачити! Чиста комедія! — додала Вінні, уже голосно сміючись на всю кухню.

І вони обидві почали реготати, ледве стоячи на ногах від емоційного виснаження, а Іві лише розгублено кліпала очима, намагаючись увімкнути логіку:

— Почекайте… що ви вже встигли накоїти?

— Сядь, зараз усе розкажемо, — сказала Лара, витираючи сльози сміху. — І матчу пий, поки гаряча. Від «Мілки». Спеціально для тебе від Раєн.

Іві слухняно взяла теплий стаканчик, загорнулася в плед, як у затишний кокон, і приготувалася слухати, виглядаючи з-під ковдри, наче допитливе звірятко.

— Хто ж знав, що той суворий бариста виявиться співвласником кав’ярні? — почала Лара, емоційно жестикулюючи. — Ми його ще й «довбнем» назвали, поки він у навушниках стояв і нас ігнорував.

— І дзвонили в дзвоник на стійці, як у якомусь готелі для привидів! — реготала Вінні.

— Ви серйозно? — Іві округлила очі від подиву. — І це все прямо перед підписанням контракту?

Дівчата навперебій переповіли всі деталі: і про дизайнерські рельєфні склянки, і про той самий солоний житній круасан з рибою, який остаточно підкорив і зламав захист Діна. Коли історія дійшла до фіналу, Вінні раптом замовкла, замріяно підперла підборіддя долонею, а її очі загадково й палко заблищали.

— Але дівчата… цей Дін. Ну який же він гарячий, просто капець! — зітхнула Вінні, закусивши нижню губу. — Так, похмурий, суворий, буркотун, але цей погляд, ці сильні татуйовані плечі... Оце прямо мій ідеальний типаж чоловіка, якого б я хотіла бачити поруч із собою. Дівчат, мені здалося, чи між нами навіть пролетіла якась електрична іскра, коли я намагалася з ним фліртувати? Мені здається, я в повному захваті від нього.

Лара в цю секунду саме збиралася зробити ковток уже захололого капучино, але слова подруги змусили її буквально заціпеніти на місці. Склянка завмерла біля самих губ. У грудях дивно, боляче стислося, а перед очима миттєво, яскравим спалахом поплив спогад про те, як Дін пильно, глибоко й майже інтимно дивився на неї саму. Тоді її серце шалено калатало, ловлячи кожен його погляд. Лара відчула, як щоки знову зрадницьки палахкотить, і в цей момент її прошила панічна, лякаюча думка: «О ні... Він мені теж подобається. До нестями подобається його брутальність, цей важкий погляд і густий баритон...»

Але поглянувши на щасливу, натхненну Вінні, Лара подумки з усього розмаху дала собі суворого ляпаса. «Ні, ні, навіть не думай про це, Ларо. Зараз же викинь це з голови! Вінні він дійсно запав у серце, він її абсолютний ідеал. Вона моя найкраща подруга, вона стільки для мене зробила, і я ні за що у світі не стану на шляху її щастя. Дін для мене — табу. Відтепер між нами лише бізнес, і більше нічого».

— Ого, ну ти й швидка, Вінні! Вже на боса закладу націлилася! — весело розсміялася Іві, абсолютно не помітивши тієї бурі й внутрішнього розлому, який щойно відбувся в душі Лари.

Лара з усіх сил натягнула на обличчя найприроднішу, найбезтурботнішу посмішку й піддакнула:

— Ага... Вони з Раєн чудова пара для бізнесу, а Дін... Дін точно знайде спільну мову з Вінні. Вони обоє такі... яскраві та неординарні.

Коли емоції трохи вщухли, Лара відчула, як попри внутрішнє см'яття, її серце наповнюється теплом: вона стала частиною чогось великого і справжнього.

— Треба зробити фото, — раптом мовила Іві, енергійно поправляючи розпатлане після сну волосся. — Я, звісно, виглядаю як людина, яку щойно витягли з пральної машини на максимальних обертах віджиму, але цей історичний момент треба зафіксувати.

— Ти — наша прекрасна сувора реальність, — підморгнула Вінні, дістаючи телефон. — А ми — твоя глянцева обкладинка. Баланс.

Вони зібралися біля кухонного столу. Лара гордо тримала підписаний договір, Іві — стаканчик із фірмовим написом «Мілка», а Вінні ловила ракурс. Кілька кадрів: щирих, розмитих, хаотичних та ідеальних у своїй справжності. Натиснувши пару кнопок, Лара дописала в пості, який готувала: «Дякую моїм дівчатам. Ви завжди поруч, навіть коли я сама в собі сумніваюся. Люблю вас безмежно».