Розділ 1

Аромат приторного темного шоколаду, розтопленого на паровій бані, наповнює кімнату. На плиті вже буркотить у турці кава з паличкою кориці, що додає їй особливого смаку й шарму.

На фоні гуркотить комбайн, змішуючи білки до пишних піків. На великому столі посеред кухні кипить робота: купа тарілок з інгредієнтами для шоколадного бісквіту розкидані навколо, кухонні ваги постійно в роботі — зважують то борошно, то масло, то ще щось.

Лара метушиться, бігає поміж столів у надії встигнути приготувати хоча б бісквіт і поставити його на стабілізацію до того, як приїде за нею Вінні — найкраща подруга з часів коледжу. Вони сьогодні збираються на дівич-вечір їхньої подруги Іві.

Нарешті яйця збилися. З полегшенням глянувши на годинник, Лара дістає чашу з комбайна й несе до столу. Як перевірити, чи білки збилися ідеально? Просто перевернути ємність: якщо маса тримається на місці й не сповзає тобі на голову — все добре.

Запитаєте, чому вона перевертає ємність над своєю головою? Мабуть, тому, що так навчила мама колись у дитинстві. О так, Лара не раз робила своєму волоссю маски на основі яєчних білків. Цього разу їй пощастило — мити волосся не доведеться. Маса збита ідеально.

Лара повільно вводить у білкову масу збиті раніше жовтки з цукром, помішуючи силіконовою лопаткою знизу вгору, не поспішаючи, легкими рухами, і просіює борошно з невеликою кількістю какао. Пухка хмарка піднімається над мискою. Вона знову повільно помішує й додає розтоплений шоколад із невеликим шматочком масла. Лара помітила, що так бісквіт виходить вологим і не забитим, тому використовує цю маленьку хитрість постійно, хоч в оригінальному рецепті цього й немає.

Геть забула про каву. Коли повертається на шипіння з боку плити, бачить, що вона вже стікає по стінках турки, і швидко кидається до неї, щоб зняти з вогню.

— Блін, що за день? Я нічого не встигаю взагалі, — бурмоче, беручи маленьке блакитне горнятко з дуже специфічним малюнком літаючих пісюнчиків, переливає залишки кави, що залишилися, й ставить турку в мийку. Відсьорбує трохи — і розуміє, що забула геть додати цукор. Тягнеться до високої полички, до якої ледь-ледь дістає навшпиньках, за контейнером. Той зісковзує з її руки й падає прямісінько їй на голову, розсипаючи вміст по всій кухні.

— Пиздець. Ще цього не вистачало мені для повного щастя. Добре, що там було на дні. Все, напилася я кави, нічогісінько не хочу більше, підняла собі настрій кавою просто прекрасно, — свариться сама до себе. Сьорбає ще раз, гіркий присмак шириться в роті, ковтає і розчаровано ставить горнятко в мийку до всього іншого брудного посуду.

Вмикає духовку на 180°C, дістає роз’ємне кільце для бісквіту, викладає пергамент на дно форми й переливає густе тісто всередину. Поки духовка гріється, вона замітає цукор і з сумом на обличчі викидає все в смітник, думаючи про те, що його можна було використати не лише для кави, а й для меренги. Треба придбати цукор, оскільки цей був останній.

Дзинь — духовка сповіщає, що нагрілася до потрібної температури. Лара бере форму, обережно ставить її на деко, зачиняє дверцята й крутить ручку таймера на сорок п’ять хвилин.

— За цей час встигну переодягтися і зробити макіяж. Ганаш на білому шоколаді і вишневу начинку зроблю вже як приїду — йому вистачить часу для стабілізації в холодильнику, а мені от ні. Вінні вже мала виїхати з дому, — бурмоче собі під носа й дістає телефон.

Пише смс: «Кошенятко Вінні, ти вже їдеш? Я тут трошки в халепі, тому не встигаю. Приїдеш — не чекай на порозі, заходь усередину ;)».

Бзз — вібрація. Відповідь: «Так, вже їду. Окей, чекай, за годину буду».

Лара швидко біжить у ванну — вся замурзана в борошні та цукрі, щоб хоч якось зібратися, бо подрузі набридне її чекати, і вона з’їсть усі заготовки на завтра, які Лара приготувала для дегустації в кав’ярні «Мілка». Це буде її перша співпраця з кав’ярнями як незалежного кондитера.

Вибігши з душу, закутавшись у великий махровий рушник оливкового кольору, вона навіть не встигла до кінця витертися — бо почула, як під’їхала машина Вінні. Лара біжить відкривати двері, бо поки вилазила з ванни, її подруга вже піднімалася сходами на третій поверх багатоквартирного будинку.

Щойно Лара підійшла до дверей, дзвінок задзвенів якоюсь галасливою мелодією, ніби рок-гурт увірвався в її квартирку й влаштував шоу її вушним перетинкам.

— Відчиняю вже! Привіт, кошенятко, заходь швидше!Ти ж казала, що будеш за годину! — каже, цілуючи Вінні в щоку й запрошуючи всередину.

— О боже, ти геть не зібрана, Лар! Я знайшла коротку дорогу без пробок. Давай швидше, йди одягайся, я потім тобі допоможу з зачіскою. Нам ще потрібно заїхати за кульками! Ти, сподіваюся, встигла приготувати все для кенді-бару?

— Так, це я встигла, а от підготуватися до завтрашньої дегустації — не зовсім, — каже Лара, йдучи до спальні перевдягатися.

— О чорт, мила, мабуть, треба було приїхати раніше, щоб допомогти тобі. Зовсім забігалися з покупками всього для коктейлів і атмосфери, — відповідає Вінні.

— Та нічого, не бери в голову, щось вигадаю. Не кожного ж дня в нашої Іві дівич-вечір! — кричить із кімнати Лара, ледь стримуючи сміх.

— Ха-ха! Всього-то вже третій за три роки! — сміється Вінні й заливається реготом.

— Люба наша Іві вміє розводити чоловіків на каблучки, — зі сміхом вигукує з кімнати Лара.