Розділ 3. Ревізія рюкзака, або де мої гроші?

Наступного ранку я прокинулась від шурхоту.

Це був не кіт, не мій шнурок, що знову потрапив під двері, і навіть не мамина кава, яка завжди дзюркотить, наче водоспад натхнення.

Це був мій рюкзак. Який шурхотів. Сам.

— Гриша? — прошепотіла я, підповзаючи до нього, ніби до вибухівки.

— Ревізія! — гучно проголосив Гриша зсередини. — Твоя перша фінансова розминка! Зазирнемо в темні нетрі спонтанних покупок і папірців без призначення.

— Це мій рюкзак, а не темниця хаосу!

— Після вчорашніх чіпсів — не впевнений.

Я розстебнула рюкзак. Гриша лежав на самому дні — гордо, мов інспектор з перевірки.

— Отже, — почав він. — Діставай усе. По черзі.

— Все?

— ВСЕ.

— Навіть засохлий бутерброд?

— Особливо його.

Я слухняно почала викладати вміст на ліжко:

• Один носок (другий десь у «міжвсесвітній дірі», як завжди);
• обгортка від шоколадки, в якій я ховала запасні серветки;
• три зошити, один із яких чужий (привіт, Данило з 6-Б);
• квиточок із кіно, де ми сміялись над мультфільмом і ридали від попкорну, який упав прямо в наплічник…

— Гроші де? — строго запитав Гриша.

— Ну… мабуть… були… трохи…

— Було тридцять гривень. Зникли.

— Може, я їх витратила?

— Може. А може, в тебе грошова амнезія. Чи «синдром дірявого гаманця».

— Я просто не пам’ятаю.

— Саме тому — планування! — урочисто сказав він. — Почнемо з простого. Пиши.

Я взяла блокнот.

📒 План витрат від Гриші:

1. Обов’язкове: шкільні обіди (або хоч не вмерти до обіду).
2. Корисне: зошити, ручки, запасні гумки (і мізки, якщо знайдеш).
3. Для душі: 1 солодощ або маленька радість.
4. Заощадження: 10% від усього — в окрему кишеньку «на мрію».

— А що таке «мрія»? — запитала я.

— Це те, на що в тебе ніколи не вистачає грошей. Але тепер буде.

— Я, наприклад, хочу бездротові навушники. І шоколадку з мармеладками. І кішку, яка прибирає замість мене…

— Почнемо з навушників, — сухо відповів Гриша. — Кішка — це вже на рівень бізнес-плану.

Я посміхнулась. Уперше за довгий час я відчула, що можу щось контролювати. Не все, звісно (мама все ще змушує їсти суп), але свої гроші — точно.

— А тепер, — сказав Гриша, — давай подивимось, чи ти справжній командир бюджету… чи просто любитель кришечок від фанти.