Здібності

Телепортація

Здатність миттєвого переміщення у просторовій реальності без фізичного руху між точками. Практик не проходить шлях, а змінює власне положення у просторі, ніби зсуває себе з одного місця в інше. Точка призначення має бути добре відома, побачена раніше або чітко відчутна через образ, пам’ять чи внутрішній орієнтир.

У різні часи багато людей намагалися розвинути цю здатність самостійно, без розуміння принципів і обмежень. Такі спроби нерідко закінчувалися втратою ясності мислення, спотворенням сприйняття і руйнуванням психіки. Простір не реагує на сліпе бажання і не терпить хаотичного наміру.

Інші обирали технічний шлях, витрачаючи величезні ресурси на створення пристроїв для телепортації. Більшість таких проєктів завершувалася невдачею, оскільки механіка не здатна замінити точне налаштування свідомості. Є й ті, хто йшов ще далі і розв’язував війни або цілі конфлікти заради пошуку артефактів, що нібито дозволяють миттєво переноситись у будь яке бажане місце. Такі артефакти рідкісні, небезпечні і часто мають власну ціну, яку неможливо передбачити заздалегідь.

Основний принцип телепортації залишається незмінним: найкоротша відстань між двома місцями дорівнює нулю, і лише той, хто здатен утримати це усвідомлення без втрати себе, може безпечно доторкнутися до цієї сили.

Хронос

Здатність переміщатися крізь час, спостерігати минулі події і в окремих випадках впливати на їх перебіг або опинятися в точці, де події ще не було. Час не є прямою лінією. Він існує як дерево з безліччю гілок, де кожне рішення породжує новий світ.

Практик Хроносу не повертається у власне минуле буквально, а переходить у гілку реальності, де подія ще не сталася або розгортається інакше. Подорож відбувається між варіантами всесвіту, а не проти часу. Головна складність полягає у виборі потрібної гілки і здатності втриматися в ній, не зсунувшись у схожу, але хибну реальність.

Дехто необачно намагався зафіксувати ідеальний момент і створював часові петлі. У результаті цілі світи опинялися замкненими в одному й тому самому відрізку часу, змушені знову і знову проживати однакові події. Для мешканців таких світів це виглядає як вічне життя без розвитку, де пам’ять стирається, а помилки повторюються нескінченно.

Хронос не про виправлення помилок, а про відповідальність за вибір гілки. Будь яка дія не повертає назад, а створює нову реальність, з якою доведеться жити.

Темпус

Здатність змінювати власну швидкість існування. Практик не керує часом напряму, а прискорює або сповільнює себе настільки, що світ навколо починає рухатися в іншому темпі. Коли швидкість практика зростає, навколишнє здається застиглим. Коли вона зменшується, світ прискорюється.

Зупинка часу є лише крайнім випадком, у якому швидкість практика наближається до нуля або нескінченності відносно простору. У такому стані будь яка дія потребує точності, оскільки після повернення до нормального ритму всі наслідки проявляються одночасно.

Багато хто, зловживаючи Темпусом, втрачав відчуття власного темпу життя. Тіло і свідомість починали жити в різних швидкостях, що призводило до виснаження, порушення сприйняття і передчасного старіння. Темпус вимагає контролю над собою, бо зміна швидкості — це зміна способу існування, а не просто трюк з часом.

Левітація

Здатність утримувати власне тіло в повітрі та вільно рухатися у тривимірному просторі без фізичної опори. Практик не бореться із силою тяжіння, а долає викривлення простору навколо себе, ніби прокладаючи шлях через невидимі кривини і потоки просторової геометрії. Політ стає наслідком гармонійної взаємодії з простором, а не фізичних зусиль.

Левітація — це лагідна робота з геометрією простору. Кожен рух, підйом чи поворот відбувається завдяки відчуттю пропорцій, форм і напрямків у оточенні. Простір підлаштовується під тіло практика, і тіло інтегрується у його кривини, долаючи природні обмеження.

На початкових рівнях здатність проявляється як зависання або короткі підйоми. З розвитком контролю можна керувати напрямком, швидкістю і висотою польоту. Втрата концентрації призводить до миттєвого зникнення ефекту і повернення в звичайний простір.

Багато хто намагався оволодіти левітацією, не навчившись відчувати кривини простору. Такі спроби закінчувалися падіннями, травмами і страхом висоти. Левітація вимагає спокою, точного відчуття тіла і повної довіри до просторової геометрії.

Невидимість

Здатність повністю або частково зникати з поля зору інших істот, роблячи себе непомітним у просторі. Практик інтегрується у світло, тіні і просторові потоки, дозволяючи всьому — від світла до звуку — проходити крізь себе, не залишаючи слідів.

На максимальному рівні Невидимість стає формою невразливості: магічні та фізичні атаки проходять крізь практика, не завдаючи шкоди. Тіло і свідомість гармонійно поєднані з простором, а будь-який зовнішній вплив розсіюється, ніби його ніколи й не було.

Невидимість — це тонка робота з просторовими потоками і взаємодією світла та звуку. Кожен рух, нахил або поворот тіла потребує точного відчуття оточення, бо будь-яка невірна координація може порушити гармонію і видати присутність практика.

Необачні спроби оволодіти невидимістю без належного відчуття простору часто закінчуються дезорієнтацією, помітністю у деталях або порушенням власного ритму. Повна Невидимість вимагає терпіння, контролю і абсолютної інтеграції з простором, його світлом і звуком.

Телепатія

Здатність передавати і зчитувати думки без слів, створюючи прямий ментальний зв’язок між істотами. Практик не просто “читає” чужі думки, а входить у їхній потік, сприймаючи образи, наміри, емоції та приховані смисли.

Не слід втручатися у чужі думки, не розуміючи власних. Спершу потрібно бути чесним із собою настільки, щоб у свідомості панувала ясність і порядок. Лише після цього практик навчиться розділяти власні думки від чужих, не гублячись у потоках інформації.