3

Тролі? Насправді, я видихнула, побачивши схожих на снігових людей осіб, які йшли усміхаючись до мене. Виглядали вони комічно, ніби ролевики, які вирішили пограти у вікінгів. Широкоплечі, рослі й можливо мені варто їх злякатися, але я просто не могла стримати усмішки на вустах. Кожен був обвішаний намистом із сухих грибів. 

• Ну нарешті! - плескаючи у долоні промовив найменший з них.
• Лисичковій, сьогодні ти по істині став справжнім, грибним воїном.

Кожен з тролів знімав зі свого намиста по грибочку і дарував наймолодшому. Ритуал був цікавим, воїни раділи немов малі діти, а ж поки мій голос не порушив їхню ідилію.

• Я дико вибачаюсь, а ритуал по визволенню у вас є?

Четверо голів з блискавичною швидкістю повернулись у мою сторону.

• Ти нас розумієш? - здивовано промовив троль.
• Так. Але ще краще розуміла, якби відчувала землю під ногами. Так що емм.. шановні спустите мене звідси?

Посмішки більше не торкались губ цих чоловіків. Вони дружньо хмурились дивлячись  на найстаршого із них.

• Ти порушила правила лісу, зайшла без дозволу на нашу територію. Хотіла відібрати наш найцінніший товар. Такого ми не пробачаємо. 
• Не пробачаємо - вже всі разом повторили за своїм вожаком. 
• А якщо я порву цю пастку й впаду на ваші гриби, що ви будете робити?

Це питання викликало бурю емоцій від шоку до страху за свої дорогоцінні гриби. Мозковий штурм їм був у новинку. Тепер я на 100% розуміла чому їх прозвали тролями. 

• Тоді ми тебе визволимо і посадимо в клітку, до нашого звіринця.
• Я ж не звір, щоб мене в клітку садити. І взагалі, я додому йду - вже зовсім не радісно промовила розуміючи всю важкість ситуації в яку я потрапила.
• Що ми кожному вірити будемо? Пастка тебе впіймала, отже, гриби наші хотіла викрасти.
• Та не треба мені ваші гриби. Я йшла за пташкою, хотіла їй допомогти, оступилась, а ваша пастка спрацювала, тепер я тут.

А як доказ пташка, яка весь цей час ховалася, вилетіла з кущів. На цей раз реакція тролів не заставила себе чекати, вони сміялись грубим хохотом. 

• Ну Лісомир, ну пронира стара. Чим ти так розізлили духа лісу, що він тобі найгіршу слугу видав? 
• Не така вже вона найгірша - підбадьорила я пташку - врятувала мене від квітки папороті.   

Сміх перестав лунати, тролі дивилися на мене із широко відкритими очима. 

• І як та квітка виглядала? - запитав  найголовніший з них.
• Ніби чудесне світило.
• Спустіть її.

Ці слова стали медом для вух. Мене обережно опустили. Саме зараз, відчуваючи землю під ногами,  я могла краще розгледіти цих грибних воїнів. Вони були справжніми велетнями з грубими, але не відразливими рисами обличчя. Їм би з дикими звіром боротися, а не грибну плантацію вирощувати.

• Як ти впоралась з чарами квітки-сонця?
• Пташка не дала змоги дивитися на неї, так і врятувалася.
• Точно, як ми раніше про це не подумали? Потрібно закрити очі та голими руками вирвати її з корінням. Все браття, йдемо на діло.
• Так, стоп. - крикнула, щоб мене почули - в неї зуби-шипи, порве вас ви й  не побачите.
• Діло говорить емм…
• Даша - підказала тролю.
• То, як нам побороти цю нечисть?

Вісім очей дивилися з надією і я зрозуміла це мій шанс.

• Я знаю, як. - потираючи долоні між собою, розглядаючи сушені гриби.