2

Пташка, летіла не швидко. Оминаючи дерева й кущі, а я ніби отямилась і зрозуміла всю абсурдність ситуації, яка зі мною трапилась. Я йду за пташкою, яку вручив мені голос із дерева. Насправді є кілька варіантів, які могли призвести до цього : перший це просто сон (дуже реалістичний сон), другий, я зійшла з глузду. 

Саме зараз готова, визнати себе божевільною і йти за пташкою, аби вийти з цього чудернацького місця. 

Ліс жив своїм життям, зозуля відраховувала роки, а дятел вистукував свою мелодію. Нічого дивного, а ж поки я не побачила чудо, від якого не змогла відвести погляд. 

Папороть, висотою у мій зріст. Але здивувало зовсім інше, квітка, яка червоними барвами, ніби сонце,освітлювала все навколо. Здалось, час зупинився, я не могла відвести погляд. Моя рука так і тягнулась доторкнутися до пелюстків вогняної квітки.

Різкий біль, визволив мене з кайданів дурману. Пташка не давала змоги доторкнутися, клюючи мене за тіло. 

В голові прояснилося, я відійшла на декілька кроків і чітко побачила ряд колючих шипів, які по контору утворювали вісімку. Моя рятівниця літала перед очима, закриваючи собою квітку.

• Все я зрозуміла, туди не дивлюсь. 

Оминути папороть виявилось не так просто, вона до останнього намагалась втримати мій погляд сяючи все сильніше. І лиш тоді коли зрозуміла, що жертва врятувалась, припинила палати червоними барвами, бережучи сили на наступний дивовижно смертельний виступ.

Наш шлях продовжився. Я вже була набагато уважніша, не вистачало знову потрапити у халепу. Кожний раз придивлялась до дерев, трави, але нічого дивного не знаходила. Лише одне мене насторожило, було занадто тихо. Ніби лісні жителі не просто так обходили цю дорогу. 

З кожним кроком мене накривала паніка, а коли я побачила поляну вкриту грибами моя інтуїція вже кричала про небезпеку. 

Такого я ще не бачила, щоб гриби росли під лінійку й кожний сорт окремо один від одного. Дивина та й  годі. 

Пташка кружляла і не знала куди летіти, далі ніби наткнулась  на невидиму стіну. На свій страх і ризик прийшлось переступити через гриби та самій перевірити, що не пускало нас далі. Можливо, мені б це вдалося, але моя незграбність знову зіграла злий жарт. 

Пастка спрацювала моментально. І ось я вже на висоті двох метрів, заплутана в сітці із дикого винограду. 

Мої крики про допомогу не чув лише глухий та мертвий. Саме вони привели до мене господарів даної конструкції.