Гриб Григорій і Таро з Моху
30: Чай для тих, хто залишився
ригорій сидів біля вогнища.
Пеньок м’який, мох зігрітий.
Мар’яна — поруч, тихенько мурчить (ну, у своїй мишачій манері).
Перед ними — заварник, який бачив більше, ніж деякі дипломи.
І чай, настояний не просто на травах, а на… досвіді.
Звірі сидять мовчки.
Не тому що нема чого сказати —
а тому що нарешті все сказане стало почутим.
— Гриша, — каже Мар’яна. — А як ти думаєш, що буде далі?
— Далі?..
— Далі буде життя.
— Нудне?
— Можливо. Але з чайком!
Він взяв чашку.
Підняв її — ніби тост.
— За тих, хто не боїться витягти свою карту.
— За тих, хто говорить навіть коли голос тремтить.
— І за тих, хто… залишився. Поруч. З собою. З нами. З мохом.
Чай мав присмак ромашки, трохи кориці і...
чогось невловимого.
Може, це був запах закінчення.
А може — початку чогось нового, що ще навіть не має форми.
І тоді Мар’яна подала Григорію останній подарунок:
— Тримай. Це… нова карта.
На ній — лише два слова:
🃏 "ЖИВИ. ТАК."
Він поклав її в центр колоди.
І ліс дихнув.
Світ став трошки м’якшим.
І здавалося, що навіть зорі кліпнули одне одному:
"Ми теж лишаємось. З вами. Назавжди."
КІНЕЦЬ.
АБО… ПОЧАТОК.
#214 в Не художня література
#1582 в Різне
#592 в Гумор
Відредаговано: 20.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
