25: Перша карта Мар’яни

Наступного ранку,
після Сома,
після зірок,
після мохового маніфесту —
Мар’яна мовчала. І це значило, що вона АБО щось замислила, АБО щось глибоко відчуває. (або обидва варіанти — на її мишачий стандарт)

Вона сиділа на капелюсі Григорія, дивилась у свої лапки.

— Слухай, — прошепотіла вона. — А чому я ніколи не тягнула карти?

— Бо ти була зі мною. — сказав Гриша.
— А не для себе.

— А тепер хочу. Але не твою колоду.

Він підняв одну брову (ну, в уяві — бо в грибів немає брів).

— Свою?

— ТАК.

І вийняла…
КАРТУ, яку зробила сама.
На звороті — власноруч намальована мишка.
Навколо — блискітки з кори.
Назва: “Я СЕБЕ НЕ ЗНАЛА.”

І весь ліс завмер.
Бо це була не карта для пророкування.
Це була карта-дзеркало.

“Коли ти роками була “другою”,
коли ти боялась сказати “я хочу”,
коли ти думала, що бути “зручною” — це обов’язок…
тоді ти тягнеш цю карту.”

І ця карта — болить.
Але вона — справжня.

— Я себе не знала, — тихо сказала Мар’яна.
— Але тепер… починаю знайомитись.

Вона глибоко вдихнула.
І з кишені витягла другу карту.

“Моя нова я.”

На ній — вона.
З мікрофоном.
З моховим сережками.
І з табличкою: “Я теж маю право!”

Григорій аплодував.
Звірі стоячи плескали.

Мар’яна зітхнула — і вперше за історію книги не зажартувала. Вона просто сказала:

— Якщо ви себе не знаєте — не соромтесь з цим почати.
Бо ніколи не пізно знову стати собою.

І саме в цей момент
народилась перша офіційна карта Мар’яни для колоди всіх, хто хоче бути сміливим:

“Я ТЕЖ.”

— Бо ти не другорядний.
— Бо ти не “ну я так, просто при миші”.
— ТИ — окрема карта.
І маєш право бути витягнутою.