16: Колода без кордонів — або мохова революція

В ту саму ніч, коли зірки сплелись у вигляді чайника,
Григорій сидів біля вогнища.
Перед ним — порожня карта.
Мар’яна вже третій раз повторювала:
— Може, напишемо просто “ТИЦЬ — І ВСЕ ЗМІНЮЄТЬСЯ”?
— Це не мем. Це сакральне!

Він вдихнув глибоко. Як шаман перед першим стендапом.
І сказав:

— Якщо світ каже “Вибери одну з існуючих карт” — я створю свою.

Він занурив перо (яке, до речі, він витяг з-під крил воронки) у настій із моху, журавлини й трошки безумства.
І написав:

Карта: “НІ СТАТУСУ”
Малюнок: гриб, який летить… без коріння. У відкритий космос.
Символ: свобода, експеримент, вибір поза межами.
Пояснення: “Не слухай, не бійся, не повторюй. Твори. Падай. Літай. Це карта нового.”

— Це що? — спитала Мар’яна.

— Це… початок.

І раптом… із лісу почали виходити інші звірі.
Вони почувши, що Григорій створює нову колоду.
Не “під тебе”, не “проти тебе”, а “РАЗОМ ІЗ ТОБОЮ”.

І кожен приносив своє:

• Борсук — карту “Спротив”

• Жаба — карту “Інтуїція без причини”

• Лисиця — “Сумнів, який рятує”

І от вона — нова колода.

Не чітка. Не однакова. Але жива.

І тоді…
Сорока принесла новину:

— Пліснявка дізналась. Вона каже, що це “грибна єресь”!
Вона збирає всіх, щоб ЗАБОРОНИТИ твою колоду!

— Ага, — сказав Григорій. — Ну що ж…

Він підняв свою першу карту, ту саму порожню, і встав на пеньок, як на сцену.

— Нехай кожен вибере: бути частиною чужої системи, чи творити свою.
А я…
Я обираю МІЙ МОХ.

І в цей момент — з неба впала блискавка.

Але не щоб зруйнувати.
А щоб підсвітити.