13: Сон мишеняти — тлумачення життя

Шлях до Кореня світу тривав вже не перший день.
Мох став пухкішим. Повітря — густішим.
А думки — такими об’ємними, що, здавалося, їх можна було в’язати спицями.

І от, коли сонце (якщо воно взагалі тут було) почало змінювати температуру думок, Григорій сказав:

— Стаємо на привал. Моє третє око втомилося — вже бачить майбутнє задом наперед.

Вони знайшли зручну галявину під нахиленим корінням, зварили чай із м’яти, шавлії та “на всякий випадок” — і розташувались відпочити.

Григорій поринув у коротку медитацію під назвою “нічого не думай, просто дихай, і не пий багато перед сном”.
А от Мар’яна — мишка з маленьким тілом, але великою внутрішньою драмою — заснула міцно і глибоко, як сова після сеансу рейкі.

І тут почалося.

Уві сні Мар’яна летіла.
Лапки розкинені, як у вільного астрального парашутиста.
Під нею — зоряне небо. Над нею — ще одне. А посередині — величезний капелюх гриба з вікнами, наче замок.

Вона сідає на нього — і бачить себе. В дзеркалі. Але… не мишу. А левицю. У спідниці. І з карткою “Сила” в лапі.

— Хто я? — питає вона.
— Ти — та, ким дозволиш собі бути, — відповідає дзеркало.
— Але ж я… мишка!
— Ні. Ти — можливість. Ти — тінь бажання. Ти — вибір, зроблений або загублений.

І тоді з неба починають падати… жолуді з написами!
Один: “Сумнів”
Другий: “Образа”
Третій — “Мрія, яку ніхто не підтримав”

Мар’яна ховається під листок. І тоді перед нею з’являється… Григорій. Але в капелюсі чарівника. І з дуже великим серцем. Буквально. Як в мультфільмі.

— Не ховайся.
— Але я боюся бути великою!
— Бути маленькою теж страшно. Але ти обрала це.
— І що тепер?
— А тепер — проснись.

— ПРОСНИСЬ! — почувся крик з реального світу.

Григорій обережно тряс Мар’яну, бо та вже почала муркотіти щось про “царювання над підземними мишами”.

— Що? — підскочила вона. — Ми вже в раю?

— Ще ні. Але ти говорила уві сні. І сильно.

Мар’яна сіла.
Довго мовчала. Дивилась у точку, де не було нічого, крім кількох комах-філософів.

— Я зрозуміла.
— Що?

— Я все життя думала, що я маленька. І від цього завжди ховалась у безпеку, в капюшон, у твої кишені. Але… я можу бути інакшою. Якщо захочу.

— Ти завжди могла, — сказав Григорій, — просто твій страх гучніше кричав за твоє “хочу”.

— Ти тлумач снів?
— Я тлумач життя. А сни — це просто короткі трейлери до серйозних фільмів.

І вони посміхнулись.

Мар’яна витягла зі своєї мишачої сумки картку. Стару. Пожовану.
“Сила”
З левом. І мишкою, що стоїть поруч.

— Здається, ця картка — про мене.
— Здається, тепер — точно.