7

− 7 −

У другій половині дня, мені подзвонила Тара. Подруга наполягала, щоб я не залишалася сама і запропонувала приїхати. Але я вмовила її залишитися вдома, переконавши, що у мене все гаразд. Я насправді хотіла залишитися одна. Мені потрібно було впорядкувати свої думки. А ще... Адже сьогодні брати Едвардс обіцяли посвятити мене в таїнство походження Гардіанів, Сенсорів та іншої незвичайної нісенітниці, яку вони так завзято оберігали в так званому «таємному колі» Марсвіла. З цієї ж причини, по обіді, я раз у раз, підскакуючи, мчала до вікна, почувши звук проїжджаючого авто.

Не розібравшись, говорити щось Тарі, я не хотіла. Краще було промовчати, ніж придумувати чергові брехливі відмовки.

Близько шостої години вечора мені, нарешті, пощастило. До воріт будинку навпроти під'їхало дві машини. З «Ленд Ровера» вийшов Лео. Слідом за ним з чорної «БМВ» вийшли Кейн і Нейтан. Лео почекав своїх молодших братів і разом вони увійшли до будинку. Я спробувала розглянути їхні обличчя, щоб вгадати настрій, але так і не змогла зрозуміти, як налаштовані хлопці.

Забувши про всі правила пристойності і про те, що людям потрібен відпочинок після робочого дня, я вийшла зі свого будинку, ледь мої сусіди встигли сховатися за дверима. Втім, натискаючи на кнопку дверного дзвінка, я все ж трохи засумнівалася в правильності своїх дій, але відступати було вже нікуди. За дверима почулися кроки, а за мить, стулка розчинилися, і на порозі з'явився Нейтан.

Здається, моя поява його зовсім не здивувала. Він мовчки зрушив з місця, даючи мені увійти, і закрив за мною двері.

− Ми хотіли до тебе зайти, але думали, що ти відпочиваєш, після... До речі, як ти себе почуваєш?

− Нормально. Спина трохи болить, але це терпимо − я присіла на краєчок дивана.

З боку кухні почулися голоси.

− Мені плювати! Він це заслужив. Йому не завадить струс...

− Кейне, ми приїхали сюди не для цього. Було нерозумно так привертати до себе увагу. Вгамуйся! Ти виливаєш свою злість на людях, які ні в чому не винні...

− Що?! Він не винен?!

− Кейн − в голосі Лео почулося роздратування − ти зрозумів, що саме я мав на увазі...

Я подивилася на Нейтана, той лише знизав плечима, вичікувально подивившись в бік кухні, де лаялися Лео і Кейн.

− Я розумію − кроки стали ближчі, голос Кейна голоснішим − мене просто бісить цей виродок! Він обманює її!

У дверному отворі показався Кейн, за ним йшов старший брат.

− Бет тільки дізналася, хто вона, ми не знаємо, як вона з цим впорається... А тут ще цей придурок псує їй нерви. Адже це...

Побачивши мене, Кейн замовк на півслові. Схоже, моя поява, стала для хлопця несподіванкою. І судячи з виразу його обличчя, я почула зайве.

− Що ти не поділив з Емметом?! − я не встигла подумати, питання сам собою зірвався з губ − Чому ти так упереджено до нього ставишся?

− Бетані, я... − Кейн замовк, немов придумуючи виправдання для мене − ти неправильно мене зрозуміла, я не...

− Ні − я перебила Кейна − я прекрасно все зрозуміла! Це тягнеться з ночі Хеловіну. Ти ще тоді щось говорив про Еммета, ніби він з кимось цілувався в тирі...

Почувши це, Нейтан лише присвиснув, а Лео розплющив очі в подиві. Схоже, Кейн розповідав братам не все... Я згадала, що прийшла сюди зовсім не для того, щоб з'ясовувати стосунки з Кейном. Але почувши його слова, не могла себе зупинити. Щось всередині, штовхнуло мене задати Кейну це питання. Адже чого гріха таїти, його фразу про ефектну брюнетку, я не могла забути досі.

− Хіба ти сама цього не відчуваєш? Адже його слова, вчинки, це все суцільний обман.

− Ні − я видихнула. Хоч у мене і ворухнулося почуття чогось неприємного, я вперто не хотіла погоджуватися з Кейном − зараз я відчуваю тільки те, що ти пхаєш носа не в свою справу! Мої стосунки з Емметом не мають нічого спільного з усією цією вашою магічною маячнею! Тому, будь добрий, облиш це. Я просила допомогти розібратися з питанням про Снсорів і Гардіанів... Решту я вирішу сама.

− Я просто хотів тебе застерегти. Коли його обман вийде назовні, ти зрозумієш, що не хотіла помічати очевидного, але буде вже пізно..

− Вибачте, що перебиваю − в нашу з Кейном перепалку тактовно втрутився Лео.

Я повернула голову в його бік. До мене ніби тільки дійшло, що ми з Кейном тут не одні. Мені стало соромно за себе. Прийшла до людей додому і влаштувала істерику. Як би там не було, Нейтан і Лео тут ні до чого, вплутувати їх, було б не зовсім коректно.

− Бетані − Лео суворо зиркнув у бік Кейна, який хотів щось сказати, і знову повернувся до мене − послухай, я ні в якому разі не хочу, щоб ти подумала, ніби ми ліземо в твоє особисте життя. Дійсно, це не має ніякого відношення до нас, але... Кейн якоюсь мірою правий...

− Що? − моєму подиву не було меж. Чомусь від Лео я такого не очікувала.

− Кейн каже, що бачив Еммета з іншою, тоді, на Хеловін. Я вірю своєму братові... Він, можливо, і нестриманий бовдур − Лео ще раз блиснув поглядом в Кейна. Той лише закотив очі і відвернувся до вікна − але він дійсно не бажає тобі зла. Я вірю Кейну, але я не можу стверджувати стовідсотково, що Еммет винен. Можливо, вам варто поговорити, щоб прояснити ситуацію...