5

− 5 −

Ранок понеділка видався похмурим і дощовим. Ніби погода теж шкодувала що вихідні закінчились. Маючи непереборне бажання вбивати, я піднялася з ліжка і пішла в душ. Водні процедури і навіть міцна кава не додали позитиву в цей похмурий день. Перекинувшись кількома словами з мамою по скайпу, я вирушила в школу.

Накинувши капюшон толстовки, я бігом пробігла до машини, щоб не промокнути. Виїжджаючи з двору, я мимоволі кинула погляд на будинок навпроти. Схоже, Нейт і Кейн не були стурбовані тим, щоб приїхати в школу вчасно...

Припаркувавшись, я увійшла всередину будівлі. По дорозі до своєї шафки, я зустріла Шейлу і її подружок. Вона подивилась на мене оцінюючим поглядом, її губи розтягнулися в єхидній усмішці. Що ж, плюс один пункт в коробку з негативом сьогоднішнього дня.

Щось прошепотівши своїм наслідувачкам, Шейла знову гордовито посміхнулася і пішла прямо на мене. Я намагалася її ігнорувати. Я взагалі намагалася не влазити в шкільні конфлікти, вважаючи за краще триматися від цього осторонь. Але зараз мені це навряд чи вдасться. Шейла так легко не спустить мені з рук те, що сталося з Емметом. Сумніваюся, що наш танець в мій день народження не привернув її уваги.

Я відкрила дверцята і почала викладати книги з сумки на полицю. У той момент, коли я діставала підручник з хімії, Шейла порівнялася зі мною, пройшла повз і мов би ненароком, штовхнула мене плечем. Від несподіванки я розтулила руки. Сумка, зісковзнувши з плеча, впала на підлогу. Підручник з гуркотом приземлився туди ж. Я кинула погляд в бік Шейли. Вона, немов відчувши це, обернулася.

− Ой − удавано вигукнула вона − Беті, пробач, дорогенька. Тобі допомогти?

Вона щось швидко шепнула своїм подружкам і підійшла до мене. На щастя, з сумки нічого не випало, тому я швидко повернула ремінь на плече і підняла підручник.

− Ні − я випросталася − як бачиш, я чудово впоралася сама.

− Просто − простягнула Шейла − я подумала, раз у нас тепер один хлопець на двох, ми повинні допомагати одна одній.

Сказавши це, Шейла широко посміхнулася і перекинула за плече пасмо ідеально вирівняного чорного волосся.

Від її фрази мене кинуло в жар. Я міцніше стиснула ремінь сумки. Такого я точно не очікувала. Навколо нас почав збиратися натовп. Звісно, це було цікаве видовище. Еммет і Шейла завжди були парою номер один в школі. Це класика: він грає у футбольній команді, вона − капітан чирлідерш... Те, що вони разом, було передбачувано до крику. Навіть вчителі без сумнівів, обіцяли їм титули Короля і Королеви випускного балу.

Але тиждень тому сталося неможливе. З невідомих причин вони розійшлися. Точніше, Еммет кинув Шейлу. Остання, якщо вірити сказаним мені словам, з його рішенням була, не зовсім згодна.

Мені потрібно було щось говорити. Я не могла дозволити Шейлі так відкрито принижувати мене посеред шкільного коридору, забитого зацікавленими учнями.

Але замість гідної відповіді, у мене в голові чомусь почали проноситься зовсім інші думки. Я згадала свою розмову з друзями суботнім ранком... І знову недоречно, в вухах задзвеніла фраза Кейна про ефектну брюнетку. Я рішуче не знала, кому мені вірити. Доводам друзів, плюс словами Кейна, або поцілункам Еммета, які були до чортиків переконливими?

Бачачи мою розгубленість, Шейла продовжила говорити:

− Ой − вона в удаваному зітханні піднесла руку до губ − що... ти, здається, нічого не знала? Ох, бідненька, мені тебе так шкода...

Подружки Шейли почали бридко хихотіти у неї за спиною. А Шейла, бачачи мою реакцію, мчала далі на всіх парах.

Вона впритул наблизилася до мене, настільки близько, що аромат її нудотно солодких парфумів різко вдарив мені в ніс.

− Невже ти думаєш – прошепотіла вона мені на вухо − що він серйозно? Таких хлопців, як Еммет не цікавлять сірі миші, як ти...

− Що ж − я глибоко зітхнула − схоже, суки, як ти, їх теж мало цікавлять.

Я гидливо скинула її руку зі свого плеча і закрила дверцята шафки.

− Інакше − я знову повернулась до Шейли − чому ж він не з тобою?

Натовп вибухнув різноманітністю звуків. Хтось аплодував, звідкись були чутні свист і схвальне укання... Схоже, ніхто не очікував від мене такої відповіді. У тому числі і Шейла. В її очах промайнула злість. На мить мені навіть здалося, що вона ось-ось вчепиться мені в волосся своїми наманікюреними пальцями.

Боковим зором я побачила, як крізь натовп до мене пробираються Гаррі, Алісія і Тара.

− Що тут відбувається? − вигукнула Тара, підбігши до мене.

− О − посміхнулася Шейла, побачивши моїх друзів − звичайно... Куди ж ти без своєї зграйки...

Вона оглянула презирливим поглядом Алісію і Гаррі, що стояли позаду мене.

− Заткнись, Шейло − різко сказав Гаррі − не варто заздрити, що у людей є справжні друзі, на відміну від декотрих.

Він красномовно кивнув у бік її подружок, чим заробив обурене пирхання на свою адресу. Але не думаю, що Гаррі це сильно стурбувало.

Шейла закотила очі.

− Ох, я б із задоволенням з вами ще поговорила, але мені вже час. Йдемо, дівчата.