Розділ 32

79

Минуло чотири дні з моменту, коли Аня приїхала додому, а в неї вже дах їхав від невідомості. Вона не знала, що буде з нею, що буде з навчанням і ніяк не могла вплинути на перебіг подій. Правоохоронні органи не поспішали дізнаватися правду, й відпустити її не могли. Тут вона під повним наглядом, і нікуди не втече. Тільки їй від цього не легше: за тиждень пропущених семінарів можна значно знизити оцінки, навіть знаючи все ідеально. До того ж чутки можуть нехороші піти, а якщо до викладачів дійде...

Вийти з дому Аня не могла, бо ключі залишила в гуртожитку, а свої мама давати не ризикнула. Тож цілими днями доводилося споглядати чотири стіни й сподіватися на краще. Від нудьги Аня переглянула кілька сезонів улюбленого серіалу, перечитала статті на педагогіку, зробила всі семінари на літературу, не просячи допомоги Костю.

Але це не врятовувало від поганих думок. Її шалено злило, що люди такі безвідповідальні. Якщо вже хочуть звинуватити, нехай зроблять це відразу, а не розтягують на цілий тиждень. Згадуючи, що стирчати тут доведеться ще стільки ж, Аня остаточно втрачала самовладання. Крім того, у друзів відбувалося щось важливе, а вона не могла про це дізнатися. Як на зло, роутер зламався, а мегабайти на телефоні закінчилися.

Незадоволена життям, Аня пішла в душ і увімкнула крижану воду. Щоб єдиною проблемою була не підстава з наркотиками, а крижана вода. Допомагало ненадовго. Раптом почувся дзвінок у двері. У мами ключі є, а більше сюди ніхто не ходить.

Накинувши халат, Ані довелося йти відчиняти. Глянувши у вічко, на секунду завмерла.

- Якого біса?! - вона відчинила двері, побачивши перед собою Влада.  

- Ти сама?

- Сама, - неохоче зізналася Аня. - Заходь.

Упевненою ходою Влад рушив у квартиру, скинув навушники на тумбу і почав роззуватися.

- Я буду каву.

- Руслан проговорився? - здогадалася вона, адже хто ще так просто дасть її адресу чужій людині?

Аня голосно цокнула і пішла на кухню виконувати його прохання. Влад пішов слідом, сів за стіл і нервово постукав пальцями.

- Ти як?

- Стабільно, - вона відкинула вологе волосся назад. Не дивлячись у його бік, дістала чашки й взяла чайник.

- Я тобі писав, але відповіді чомусь дочекалася тільки Лєра.

Аня повернулася, роздратована таким інтересом:

- Можу я і цього разу проігнорувати?

- Без проблем, - Влад розвів руками. - Саме тому я тут.

Аня поставила на стіл чашку.

- Ваша кава готова.

Влад хотів поставити купу запитань, але вона встряла перша:

- Цигарки є? А то я з дому вийти не можу.

- Є, - він встав з-за столу і взяв чашку. - Ходімо.

Задоволена таким збігом обставин, Аня попрямувала на балкон. З кожним днем тяга до нікотину зростала, і це було неможливо нічим заглушити. Добре, що Влад з'явився. Заради такої бажаної цигарки Аня готова потерпіти навіть його настирливість.

- Присядемо, - сказала вона на балконі. Дивне прохання викликало здивування у Влада, тож довелося пояснювати: - Нас можуть сусідки побачити, а якщо мама дізнається...

Влад засміявся, але присів. Дістав запальничку і закурив.

- А так вони типу не побачать?

- За цими деревами - ні. А мене з цигаркою - за кілометр, ще й мамі повідомлять.

- Кумедно, - він спостерігав за переляканим обличчям Ані. - Хоча це круто, коли в тебе є людина, яка забороняє палити, якій не все одно. Не послухаєш, але зрозумієш, що вона хвилюється. Мені нічого не забороняли, але я б із радістю сховався.

- Тобі заборонити палити?

- Давай разом кинемо? - запропонував він.

- З чого раптом?

- А чого ні? Те, що ти дівчина і тобі народжувати, говорити не стану, а скласти компанію можу.

- Я подумаю, - Аня затягнулася цигаркою. - Що у вас нового?

- У Колі новий сусід - Артур Сироватський, якщо пам'ятаєш такого. Просто так він би не переїхав, завжди є якась мета, - розмірковував Влад і, здається, почав здогадуватися. - Чорт, він же того дня теж на поверсі був, легко міг підкинути тобі дурь і зробити вигляд, ніби...

- Це моє, - перервала Аня. - Мені ніхто нічого не підкидав. Просто попросили сховати на деякий час, я думаю, ти розумієш хто, - зробивши останню тягу, вона викинула недопалок униз.

- Що? - Влад схопився. - Ти серйозно? Навіщо?

- Костю здали, і треба було кудись сховати. А тепер ходімо назад.

Покінчивши зі шкідливими звичками, вони опинилися в її кімнаті, де панувала спокійна, майже затишна атмосфера. Велике ліжко з м'яким пледом простяглося в центрі кімнати; над комп'ютерним столом висіли яскраві психоделічні постери, а підвіконня було всипане квітами в горщиках.

- І ти так просто погодилася? - Влад повернувся до початку розмови. - Господи, і так було зрозуміло, що це підстава. Я тобі з самого початку говорив - йому не можна вірити.