Розділ 28

67

Домашньою атмосферою Аня насолоджувалася недовго: варто було приїхати, як з'явилася людина, яку вона більше не сподівалася побачити в цьому місті. Руслан задавив її дзвінками й повідомленнями, при цьому обіцяв, що ніякої мови про колишнього не буде, бо в нього є щось інше.

Аню здивувало, що він теж опинився вдома на вихідних. Хоча все, що йому так дорого, було не тут, і поговорити вони теж могли не тут.

Заінтригована його повідомленнями, Аня погодилася. Швидко нафарбувалася, привела волосся до ладу і, накинувши куртку, побігла в призначене місце. Як завжди - у парк.

Руслан не збрехав і справді прийшов один. У світлих штанях із підтяжками й в джинсовій куртці він сидів на лавці.

- Ну, привіт, - Аня сіла поруч, не приховуючи недовірливого погляду. - Навіщо кликав?

- Повторимо?

- Ой, відчепись, а? - вона несвідомо відсунулася. - Вистачило проблем від тих скріншотів. Я зробила, як ти просив, і на цьому все.

Руслан підняв руки, ніби здається:

- Гаразд-гаразд, просто запропонував. Хоча, з нас вийшла класна команда. Якщо в Кості ще щось підвернеться - свисти.

- Це все, що ти хотів сказати? - Аня спробувала встати.

Руслан схопив її за руку і посадив назад.

- Ні. Я жартував. Річ в іншому.

Що б він зараз не говорив, це не буде таким жахливим, як початок розмови. Руслан пропонував серйозно, а їй згадувати страшно. Адже він обіцяв, що забуде, де і коли її бачив, в обмін на допомогу. Вона зробила все, як він просив: запозичила в Кості порошок, точну назву якого навіть не знала, принесла Руслану, що нібито збирався його продати, але після перевірки покупця підмінив фальшивкою. Коли все пройшло вдало, Аня повернула пакетик Кості. Тоді ще Влад спіймав її, але справжні причини того вчинку він не вгадав.

У минулому, спілкуючись із цими людьми, Аня часто потрапляла у всякі халепи. З її допомогою хлопці пару раз робили гроші незаконними шляхами. І не просто незаконними, а обманом. Мабуть, це ще одна причина, через яку вона перевелася в інший університет, покинувши це дурне суспільство. Коли вона, здавалося б, втекла від минулого, воно наздогнало її й там. Усі докази були в телефоні Андрія: він видалив їх, а шантаж Руслана залишився. Він знав набагато більше.

- Коротше, - почав він, нахилившись ближче. - Один мій хороший знайомий повідав, що твої друзі вляпалися в неприємності. При тому, що тортури в наш час заборонені.

- Наркоторгівля теж, - виплюнула Аня, не розуміючи, до чого він хилить.

- Може, й так. Але вони ледь до смерті не забили одну дуже важливу людину. На ньому живого місця не було - це не нормально. Все лізуть і лізуть. Кляті детективи, ніяк заспокоїтися не можуть.

Його підвищений тон здався Ані дивним:

- А ти чого так хвилюєшся? Невже боїшся, що до правди доберуться? Правди, яка тобі так не сподобається.

- Ви вже до неї дісталися.

- Навіщо вони його катували? - запитала Аня. - Що хотіли дізнатися?

- Шукають дружка вашої Лєри. Думають, що він замішаний у смерті Філіпа.

- Звідки ти взагалі це знаєш?! - здригнулася вона. - Ми тільки Лєру повернули, а ти вже в курсі.

- Дехто з твоїх друзів занадто балакучий, - відповів Руслан. - Розказує кому не треба, а це вже доходить мені.

- Про кого ти говориш?

- До ворогів не дійде, заспокойся.

- А я вже не знаю, хто нам ворог, - прошепотіла Аня.

- Особисто я чув це від Мирона. Не знаю чи говорить тобі про щось це ім'я. Він випадково розтріпав мені, як найкращому другові, що якісь козли ледь не вбили його колегу. Дуже розумно з вашого боку так підставлятися, тепер всі знають про цей інцидент.

- Що ти на мене наїжджаєш? Це було їхнє рішення, а ми про це навіть не знали.

- Тепер знаєте. Готуйтесь до наслідків, - Руслан поплескав її по коліну. - Стосовно телефону і записки... Це ж серйозний доказ, сподіваюся, ви все сховали?

- Так. Не хвилюйся, ми отримали записку, - промовила Аня з відтінком гіркоти в голосі. - Можеш відзвітувати.

- Ти чого? - він звів брови.

- А що я маю думати? Прийшов, намагаєшся допомогти! В житті не повірю. Ти з ними заодно? Ти був першим у списку підозрюваних - змінилося небагато. Тебе ми бачили в гуртожитку, а Марка - ні.

- У твоєму списку, який нічого не означає, - поправив Руслан. - Я просто тобі не подобаюся, визнай це. Звісно, краще звинуватити мене, ніж з'ясувати, що в цьому замішана близька людина, в провину якої не хочеться вірити.

Аня завмерла на мить:

- Ти щось знаєш?

- Мені достатньо знати, що це не я.

68

Влад повернувся в гуртожиток у неділю і, відправивши сестру в кімнату, пішов до себе. Сусіда на місці не опинилося, але двері були відчинені.

Спочатку в очі кинулося акуратно заправлене ліжко Кості, а потім - його власне: плед був згорнутий так, ніби там на смерть билися. Речі з тумбочки розкидані по підлозі, одяг валявся в такому ж безладі. Натомість барахло сусіда ідеально складене на полицях, хоча зазвичай навпаки - речі Кості перемішані, немов він салат із них робить. Той, хто це влаштував, певно пожалів Костю і склав за нього; інакше як ще пояснити порядок? Такі думки розсмішили Влада.