Розділ 24

61

У призначений час троє друзів зібралися за гаражами. На прохання Колі до них також під'їхав його давній знайомий Рома, що працював тренером з боксу і подібні бої були його стихією. Середнього зросту, широкоплечий він був схожий на танк, і один його вигляд вже лякав. На щастя, його сила не знадобилася, бо Мирон прийшов один.

У темряві першим він побачив Костю - єдиного, хто стояв на відкритій місцевості й виконував функцію приманки. Коли ціль підійшла ближче, з-за повороту вийшли інші.

- Ось і зустрілися, - Влад натягнув злісну посмішку.

Мирон був не здивований цьому збіговиську. Усякого лайна в житті вистачало, і таке не рідкість. Зросту він був невисокого, одягнений у шкіряну куртку і джинси з ланцюгами. Темне волосся зібране в гульку, а в брові - пірсинг.

- Що треба? - холодно запитав він.

- Ваші люди підозрюються у викраденні людини, - почав Влад, скидаючи каптур. - Хочу знати, як знайти Покровського Марка.

- Не знаю таких.

Владу довелося зайти далі й показати фото, завбачливо вирізавши Лєру.

- Мені це ні про що не говорить, - Мирон знизав плечима.

- Та що ти?! - Влад схопив його за комір куртки. - А хто тобі, бляха, накази роздає?

- Той, хто тобі не довіряв, - він вирвався. - Тепер я розумію, чому. Здати нас хотів?!

- Філа теж у цьому підозрювали? Тому його вбили?

Мирон замовк і нервово видихнув, його погляд потьмянів.

- Не знаю, що в нього були за проблеми з Філом, і не повинен. Я нічого не вирішую - товар розводжу, на цьому все.

Влад знову накинувся на колишнього колегу, поки інші мовчки спостерігали.

- Де товар береш? У кого?

- Хочеш, щоб я вирушив до вашого покійного друга? - засміявся Мирон. - За таке легко можна кулю в лоб отримати. Навіщо вам знати, на кого я працюю?

Влад не думав розповідати йому справжні причини, адже знав, що це за людина. Варто трохи налякати - і він сам розколеться. А Коля вчинив інакше. Скориставшись секундним збентеженням друга, підійшов до Мирона.

- Нам потрібно знайти цю дівчину, - він показав на телефоні зображення Лєри. - Можливо, вона в одного з ваших. Нам дуже треба її знайти. Ну, так на кого ти працюєш?

Достатньо секунди, щоб зрозуміти, бачив ти цю людину чи ні. Але Мирон роздивлявся фото набагато довше, немов намагався запам'ятати чи з кимось переплутав.

- Знаєш її? - поцікавився Влад.

- Ні.

Влад йому насилу вірив, тому підійшов і несвідомо почав тиснути на болючі місця.

- Серйозно будеш покривати їх?! Тих, хто підсадив твою сестру на наркоту, пустив по колу і скинув із даху? Чуваче, та прокинься ти! Вони тебе здали б, не роздумуючи, а ти готовий ризикнути всім, щоб дупи їхні прикрити. Нам просто треба знати, на кого ти працюєш, щоб знайти Лєру. Про тебе ніхто не дізнається.

На мить все навколо застигло. Тільки легкий порив вітру пройшовся по їхніх обличчях, підхоплюючи з землі пил і втягуючи його в темряву.

- Кличка "Гриф", - несподівано зізнався Мирон. - Працюю я тільки з ним, він у нас далеко не головний. Є люди вище, але їх я не знаю.

- Як на нього вийти? - не відступав Влад.

- Він сам пише, коли товар потрібно передати. Номери постійно змінює, тому так просто його не зловити.

- Коли ти з ним наступного разу зустрінешся?

- Я не збираюся так підставлятися, - махнув головою Мирон.

- Доведеться, - заявив Влад. - Ми зловимо його після вашої зустрічі. На тебе підозр не буде.

- Завтра, - відповів він. - Час і місце дізнаюся пізніше. У нього є зброя, і навряд чи він прийде один. Такий громила, побільше за цього буде, - його погляд впав на Рому. - Я вас попередив, але не раджу. Все нормально буде з вашою дівкою. Такі, як вона, не пропадуть.

- Звідки така впевненість?

- Інтуїція.

- А що там із часом і місцем? - нагадав Коля.

- Все інше передам через Костяна.

62

Ця зустріч не принесла результатів, бо жодної інформації про місце знаходження Лєри вони не отримали. До самого ранку хлопці мучилися сумнівами, не розуміючи, що робити далі. Коля так само чекав дзвінка батька, а Влад, про всяк випадок, вирішив зазирнути до Дениса. Той спав у своєму ліжку, прикривши голову подушкою.

Задоволений Влад скинув із нього ковдру і потягнув у кімнату до Колі.

Денис, кліпаючи від яскравого світла, спантеличено застібав ремінь, навіть не помітивши, що забув футболку.

Коли вони прийшли, Коля гіпнозував телефон.

- Колян, ми зараз з тобою будемо слухати біографію Марка, - заявив Влад.

- Мужики, дайте цигарку, - пробурмотів Ден, протираючи очі.

- Ти що, обдовбаний?! - вскочив Коля. - Владос, навіщо ти його привів?