Розділ 23

58

За півгодини до початку занять Аня збиралася виходити, як до неї завітали Коля і Влад. Розглянули кімнату і тільки потім зупинили погляди на ній.

- Привіт, - усміхнувся Коля.

- Де Лєра? - поцікавився Влад.

З такою ж посмішкою Аня відповіла Колі, а потім, зробивши незадоволене життям обличчя, втупилася на Влада.

- Не знаю. Пішла кудись рано вранці.

- А, точно, - Влад ляснув себе по лобі. - Вона начебто збиралася до Марка за речами. Скоро має повернутися.

- Вони справді розійшлися? - недовірливо запитав Коля, його очі знову наповнилися сумнівом.

- Ага, це треба відсвяткувати.

- Ми йдемо? - втрутилася Аня.

- Святкувати? - Влад хитро підняв брову.

- На пари.

Хлопці кивнули. Вони вже давно були готові і, як зазвичай, зайшли за дівчатами, але друга знову зникла.

Зачинивши кімнату, підлітки спустилися до ліфта, звідки вискочив Денис. Він так поспішав, що навіть не помітив друзів і врізався у Влада.

- Стояти, - той рефлекторно перегородив Денису шлях і махнув рукою друзям, щоб ішли без нього. - Поговорити треба, - схопивши його під лікоть, потягнув на сходи.

- Чуваче, я теж радий тебе бачити, але давай швидше, поспішаю дуже, - важко дихаючи, видав Ден.

- Це не займе багато часу. Звідки в тебе ключі від двохсотої кімнати?

Очі Дениса округлилися, на обличчі з’явилася тривога, яку не вдалося приховати.

- Не можу сказати. Не моя таємниця.

Влад стиснув щелепу.

- Говори вже, інакше звинувачу в тому, чого ти не робив.

- Антоха мені їх продав, зрозуміло? Дублікат зробив і продав. Для дуже, знаєш, вигідної справи.

- Якої справи? - скривився Влад.

- Ну, згадай, де ми живемо. Кругом люди, навіть побути наодинці ніде. А якщо захочеться? Попит є: я ті гроші за тиждень відбив.

- І ти влаштував там траходром?! Дупу тобі надеруть за незаконне проникнення в кімнату.

- Я туди й не проникав, - Денис знизав плечима. - Все роблять інші, їхня відповідальність. Якщо захочеш із якоюсь дівкою розважитися, звертайся. Тобі - зі знижкою.

Влад несподівано засміявся, але, розмірковуючи над проміжком часу, веселощі раптом зникли.  

- Коли? Коли він дав тобі ключі?

За секунди, які Денис зволікав з відповіддю, Влад встиг усвідомити, що це не скасовує підозр Антона. Такими темпами можна тільки провину з себе зняти.

- Десь два тижні тому, - порахував Денис.

- Гаразд, зрозумів, не хочу більше це чути, - він махнув рукою. - Мені здавалося, тобі вистачає грошей.

- Не заради них. Дивись який азарт - провертати такі справи за спиною Яківни та знати, що нічого за це не буде. Порушувати все і не бути винним.  

- Дивний ти. Твою логіку треба використовувати для розкриття злочинів. До речі, щодо.... Звідки в тебе плеєр Філа?

Денис звів брови й глянув униз на ліфт, куди зайшов гурт дівчат.

- Так він мені його сам перед смертю віддав. Плеєр погано робив, тому Філ попросив перевірити. Я ніби як полагодив, ти ж знаєш, умію. Але віддати не встиг. Хочеш - собі забирай, на згадку про нього.

- Ні, дякую.

- Звідки за плеєр дізнався? Ви начебто до мене в гості не ходите. Невже Лєрка знайшла? Злякалася?

- Радше здивувалася. Гаразд, можеш іти.

Денис потиснув йому руку і побіг сходами вгору.

Влад спустився ліфтом і вийшов у хол, що веде до виходу. Там - пост вахтерів, які контролювали кожного мешканця, і кабінет коменданта, котру всі так люто ненавиділи. Поруч із цим кабінетом Влад побачив те, що змусило його зупинитися. Земля пішла з-під ніг. На вигляд нічого незвичайного, якби не Людмила Яківна, що вперше в житті посміхалася на всі тридцять два зуби, а поруч із нею Марк, якого вона з такою ніжністю й любов'ю гладила по волоссю і струшувала непомітні пилинки з його пальто.   

Вони про щось розмовляли, обидва з незвичними для них обличчями, які світилися від усмішок. Влад не знав, що вони знайомі, а тим паче так близько. І чим довше дивився на це, тим сильніше прояснювалася картина.

Повз проходили студенти, на вахті сиділа їхня улюблена Лариса Тимофіївна, ховаючи за паперами увімкнений ютуб, а Влад не міг поворухнутися. На щастя, ці двоє були так захоплені розмовою, що не помічали нічого навколо.

Влад змусив себе йти далі й нарешті вискочив на вулицю. Він підійшов до друзів, набираючи номер сестри. Тільки замість заповітних гудків почув оператора.

- Що ж це таке?!

- Лєрі? - запитав Коля. - Спробуй на другий номер зателефонувати.

Влад здивовано підняв брову.

- Ти знав?

- Так. Вона казала, що їй Марк ту сімку підігнав, бо там інтернет безлімітний. Сказав, що можна місяць покористуватися і викинути. Тому вона свій старий телефон дістала, але не завжди його з собою бере: ви ж зазвичай тільки переписуєтеся.