Розділ 22

56

 Аня сиділа за столом, закутавшись у плед, і готувалася до завтрашніх пар. Перед нею були відкриті конспекти та пляшка енергетика, яка мала хоч трохи допомогти зосередитись. З коридору долинали якісь звуки, крики та сміх, через що доводилося робити голоснішою музику в навушниках.

Після короткого стуку до неї заскочив Влад. Він зупинився біля дверей і прислухався, немов від когось ховався. Вперше Аня мріяла, щоб цей хтось знайшов його, аби не залишатися з ним наодинці.

Її молитви були почуті: зовсім скоро в кімнату зайшли Лєра і Коля. Обличчя червоні, очі блищать, хода важка. За ними, сміючись і спотикаючись, заходили Мирослава і Лоліта; остання не відривалася від пляшки лікеру. Влад точно був не з ними - єдиний тверезий. Дивлячись на таке, він рефлекторно потягнувся за цигарками. Дістав одну, затиснув зубами та почав нишпорити по кишенях у пошуках запальнички. Присів за стіл, не розуміючи, як вони примудрилися напитися і в чому причина цього візиту. Хоча спостерігати за їхніми п'яними пиками кумедно. Знайшовши запальничку, підніс до цигарки.

- Закуриш - вижену! - пригрозила Лєра.

Влад глянув на Колю, який своїм тілом підтримував шафу від падіння, потім на двох одногрупниць, що повільно йшли в його бік. Після такого палити захотілося ще сильніше, і сестру він, звісно ж, не послухав. Підкурив, не відриваючи від неї очей.

- Тебе не виправити, - здалася вона.

Якраз у цей момент дві гості націлилися на стільці, що зараз здавалися їм такими бажаними, - п'яна голова не дозволяла стояти нормально. Лєра з Мирославою присіли на місце, яке їм звільнила Аня, і почали показувати Лоліті середній палець. Але вона знайшла рішення: присіла на краєчок стільця, де сидів Влад, і почала штовхатися та навалюватися на нього.

- Сідай, звісно, - він різко піднявся. - На честь чого п'єте? - звернувся до сестри.

Замість неї відповіла Лоліта:

- Взагалі-то в мене день народження.

- А, - кивнув Влад, загасивши цигарку. - З дн.

Лоліта підняла пляшку лікеру і під вигаданий тост зробила кілька ковтків. Ситуація почала напружувати ще більше, коли Влад зрозумів, що вони не збираються йти. Він вмостився на ліжку Ані, намагаючись уявити, що їх тут немає. Але крики й сміх повертали його в цю сувору реальність. Один тільки Коля мовчав: присів на ліжко Лєри й вслухався в їхню п'яну маячню, хоча на вигляд був п'яним не менше. Поруч із ним сіла Аня, бо все інше зайнято.

Своїм розчарованим поглядом Влад зацікавив Лоліту. Вона дістала телефон і почала строчити йому повідомлення в телеграмі.

"Не радий нас бачити?"

"Ніч надворі. Чому зараз?" - писав він.

"Нас твоя сестра запросила"

"Якщо ви не помітили, Лєра живе не одна. Могли б у себе посидіти"

"Я хотіла тебе побачити"

Влад не стримав сміху:

"Ха-ха"

"Я серйозно!!!"

"Я теж"

"Може спробуємо ще раз? Нам же було добре разом"

"Почекаю, поки ти протверезієш"

Цим він остаточно вивів п'яний розум Лоліти:

"У тебе хтось є?"

Тут уже Влад задумався. Що б не відбувалося в його житті, на думку спадала тільки одна відповідь, яка її точно відверне.

"Так".

Лоліта раптом змінила свої плани, де не було посиденьок у подружок. Вона знайшла очима Мирославу, котра нишпорила в телефоні Лєри, що сиділа поруч, і почала тягнути її до виходу. Мирослава без заперечень повернула телефон із відкритими фотографіями та покірно рушила за Лолітою.

Коли вони зникли, Лєра ідеально рівною ходою підійшла до дверей, які вони залишили навстіж, і зачинила. Повернувшись, помітила здивований погляд брата.

- Що? - вона допитливо розвела руками. - Всі так роблять, чому ти дивуєшся? Прикидаються п'яними, щоб поводитися, як хочеться, а потім виправдовуватися алкоголем.

- Скористаюся порадою, - Влад підвівся з ліжка і сів за стіл. - Хоча, про що це я? Я так роблю і по-тверезому.

Побачивши вільне ліжко, Аня повернулася до себе, а Коля і зовсім пішов. Алкоголь подіяв на нього наче колискова і, попрощавшись із друзями, він покинув кімнату.

- Коли ви вже встигли потоваришувати? - запитав Влад у сестри.

- Ми їх на кухні зустріли. Вони запропонували випити - ми погодилися.

- Чому не в них?

- Їхня сусідка спить, а з кухні нас вахтерка прогнала, тому ми прийшли сюди. Це допит? У чому справа? - Лєра поставила руки в боки.

Влад помовчав, думаючи про своє.

- Не розумію, чому вони раптом почали з вами спілкуватися. Скільки місяців мовчали. Є одне припущення... але тупо.

- Що таке? - Лєра сіла навпроти.