Розділ 18

44

Лєра прокинулася від докучливих дзвінків Марка, котрий хотів нагадати про їхні плани. Після тих посиденьок сама б вона про це точно не згадала.

Поспіхом прийнявши душ, Лєра нафарбувалася і побігла одягатися. Чорна картата спідниця, біла блузка, на ногах - кеди. Коли зовнішній вигляд більше жодним чином не нагадував про вчорашнє, вона вийшла на вулицю і, натягнувши найприроднішу посмішку, підійшла до його машини. Відчинила дверцята й присіла.

- Привіт, - Марк окинув її оцінювальним поглядом, стукаючи пальцями по керму. - Вибач, що вчора не з'являвся. Були справи.

- Я розумію, - байдуже кивнула Лєра. - Звикла вже.

Марк закотив очі.

- Ось знову ти починаєш, - він притиснув її до себе і поцілував маківку.

Від такої зміни настрою Лєра і сама розквітла, тільки тривало це недовго. Бо щоразу, коли він торкався до неї, вона згадувала руки іншої людини. Чим сильніше хотіла позбутися цих думок, тим гірше виходило. Намагаючись забути, вона тільки й робила, що згадувала.  

Із заднього сидіння Марк дістав великий букет червоних троянд, які насилу втримав у руках, і простягнув Лєрі.

- З днем народження. Сподіваюся, ти не ображена.

З величезним зусиллям їй вдалося зобразити вдячність. Вона, звісно, була рада, що Марк не забув, але він упустив дещо інше. Лєра ненавиділа троянди всім серцем, особливо червоні. Не один раз вона нагадувала про це, але за стільки місяців Марк так і не зміг запам'ятати.

Вона змирилася, але перед очима стояла неприємна картинка з дитинства. Коли мамин колишній чоловік подарував їй букет троянд, у відповідь розраховуючи на багато чого, а Лєра чисто випадково завадила їм. Тоді цей п'яний покидьок побив її цими ж квітами, наче різками. Мама йому й слова не сказала, бо валялася п'яна і вертольоти рахувала. Їй було байдуже, що роблять із її донькою, і як би Лєра не кричала, мама ніколи не заважала. Подібних випадків було достатньо.

- Дякую, - вона обійняла букет.

- Основний подарунок удома, - заінтригував її Марк. - Вгадай, що?

Не знаючи відповіді, очі Лєри вже сяяли від радості.

- Ти замовив те, що я просила?

Він кивнув, а Лєра налетіла на нього з подяками. Давно мріяла про набір для манікюру - і це сталося. В найближчому майбутньому вона планувала освоїти цю навичку і підробляти, роблячи дівчатам нігті. Лєра хотіла знайти хоч якесь джерело доходів, щоб не залежати в усьому від Марка. Це пригнічувало і робило її життя нестерпним.

Вона помітила, що вони вже проїхали район, де живе Марк, і опинилися в невідомій їй місцевості. Зупинилися біля звичайної п'ятиповерхівки.

- Зачекай кілька хвилин, - сказав Марк, відчиняючи двері.

- Ти куди?

- В країну чудес, - пожартував він і вийшов із машини.

В момент його відсутності Лєра зайшла в інстаграм. У стрічці з'явилася нова фотографія Колі - їхнє вчорашнє селфі з Владом, поки вони ще були відносно тверезими. Вона клацнула на його профіль і, сама не розуміючи навіщо, почала переглядати фотографії. Їх було не так багато, як у неї, але кожну вона знала напам'ять. І на кожній стояв її дружній лайк, як це було в них заведено. Але сьогодні Лєра дивилася на них по-іншому. Серце калатало, викликаючи ніяковість і… невідоме тепло.

Вона не розуміла, що відчуває і як ставиться до вчорашньої ситуації, але намагалася не думати про це. В неї є хлопець, який потрібен їй, а вона потрібна йому.

Хотіла б Лєра так само зайти в інстаграм Марка, але в нього не було сторінки. Він зневажав соціальні мережі, не любив фотографуватися і не знав, як увімкнути фронтальну камеру. Тобто у них було кілька спільних фото з Лєрою, зроблених нею, але вона не показувала їх нікому. Брату скинула, і на цьому все.

Марк повернувся за кілька хвилин. Лєра навіть не встигла занепокоїтися і завдатися питанням, до кого він приїжджав. Та й не цікаво їй.

- Як відсвяткували? - запитав Марк, звертаючи на знайому дорогу.

Такий інтерес змусив Лєру знову відчувати провину і збентеження. Як би сильно вона не хотіла викреслити з голови вчорашній вечір і ніч, те, що відбувалося на кухні, постійно спливало в пам'яті.

- Нормально, - пропищала вона, розглядаючи свої руки з манікюром у ніжних пастельних тонах. Три тонкі золоті каблучки виблискували на її пальцях. - Напилися і заснули, як завжди.

- Дуже захопливо, - Марк багатозначно похитав головою. - Братика свого теж від мене привітай.

- Обов'язково.

- Зараз пропоную набрати суші та весь вечір просидіти вдома, як пенсіонери. Так виглядає мій ідеальний вихідний.

- Я згодна.

Накупивши їжі та напоїв, вони поїхали до нього. Більшу частину дня провалялися на дивані, поглинаючи смаколики та запиваючи вином. Лєрі вдалося вмовити його подивитися фільм, чого раніше він ніколи не робив. Ненавидів чужі життя, чужу реальність, а ноутбук йому потрібен був тільки для роботи. Вона дивувалася, як він узагалі живе. Не стежити за чужими життями й не показувати своє - занадто нудно.

Настав пізній вечір, проте Лєра не поспішала йти. Врешті прийняла пропозицію Марка і вперше залишилася з ночівлею. Його це здивувало, але він промовчав. Та й Лєра не змогла б пояснити таке. Не буде ж вона казати, що просто не хоче бачитися з Колею. Поки що не готова до цього.