План "Б"

Я відсунув клямку вусом, вибрався з клітки й залетів на верхню полицю. Весь куток там порос пліснявою. Заєць акуратно згортав у трубку те, що залишилося від Злютаноса. Істота зараз була схожа на спущений гумовий м’яч із трьома очима й сімома зубами.

— От знав же, що не можна пиячити, і все одно напився! — бідкався Заєць. — Від алкоголю в нього підвищується енергетичний метаболізм, і енергія миттю покидає тіло. Ось на що він перетворюється...

Заєць з’єднав краї згорнутої трубки й прокусив їх.

— Повісь собі на шию це намисто, — сказав Заєць і передав мені «прикрасу». — Коли він знаходить алкоголь, ми в такому вигляді доставляємо його до Злюкози...

Я надягнув намисто на шию.

Відчинився вхідний люк, і до каюти забіг Ломель. Він вихопив із клітки м’яку іграшку, зробив два кроки й завмер. Здивовано подивившись на іграшку, відкинув її, різко розвернувся й глянув на поличку. Я взяв мишу на руки й перелетів на стіл. Побачивши мене, Ломель засвистів.

— Не свисти, грошей не буде! — заявив я й одразу був схоплений.

Ломель однією рукою міцно стиснув мою тушку, а іншою висунув шухляду столу й почав копатися в речах. Не знайшовши потрібного, вилаявся й вискочив із каюти.

— Де я подів клейку стрічку? — бурчав він, тупаючи коридором.

Я спробував перекинути душу, але так і залишився в тілі Кракозябри. Невдовзі Ломель повернувся, запхав мене під куртку й кудись побіг. Він забіг до відчиненої зали, знайшов вільне крісло й сів. Поміж рядів ходили жінки з коробками в руках. Після того як співробітники розписувалися в журналі, їм роздавали пристрої з яскравими екранами. До трибуни вийшов молодик із шахрайським обличчям, і аудиторія замовкла.

— Вітаю співробітників нашої організації! Я прийняв рішення збільшити робітникам преміальні, — почулися радісні вигуки. — Але, як ви розумієте, вам доведеться збільшити й обсяг роботи.

Відповіддю був незадоволений гул.

— Хто проти — прошу повернути преміальні й вийти із зали. Сміливіше, сміливіше виходьте...

Керівник витримав театральну паузу й продовжив:

— Усіх, хто погодився, прошу спуститися у вантажне відділення: треба завантажити капсули на судно, що прибуло. Чим швидше виконаєте роботу, тим краще зможете відпочити... Прошу за мною.

Люди перейшли на нижню палубу й, стиха бурчучи, почали перекочувати капсули до вантажного боксу судна. Скориставшись моментом, коли Ломель відволікся, я вислизнув з-під куртки й заховався на верхівці підйомного механізму. Я зазирав у прозорі віконця капсул, шукаючи розвідників.

— Що ти там видивляєшся? — спитав Заєць. — Шукаю своїх людей. Вони відрізняються від місцевих одягом. — Подивися он там, у кутку, — порадив Заєць.

У вказаному мишею місці й справді лежали капсули з розвідниками у камуфляжній формі. Коли винесли останню капсулу, до боксу зайшли озброєні люди в скафандрах, і люк зачинився. Вони мовчки притисли робітників до стіни. Позаду них відкрився люк, на місток угорі вийшов керівник і подивився на підлеглих.

— У мене є для вас ще одне почесне завдання, — гучно промовив керівник. — Ваші тіла покладуть у капсули, і корабель здійснить невеличкий переліт. Ви візьмете участь у рятуванні дітей попереднього керівника. Ви ще пишатиметеся тим, що стали учасниками такої ризикованої операції! Про рятування бідолашних діточок знімуть фільм, вас нагородять, ви станете знаменитими! І за це отримаєте величезні преміальні.

Люди почали розуміти, що їх дурять, і зняли невдоволений крик.

— Якщо вам це не подобається, нагадую: ви підписали договір, — холодним тоном промовив керівник. — Якщо відмовитеся, на вас накладуть величезний штраф, який ви виплачуватимете до кінця свого життя.

Крики посилилися, і обурені люди побігли до металевих сходинок, що вели нагору.

— План «Б», — тихим голосом наказав керівник у переговорний пристрій і показово впав на решітку майданчика.

На людей спустився жовтий дим, і вони поснули, попадавши на підлогу. Запрацювала вентиляція, і газ зник. Керівник підвівся, віддав наказ і вийшов через люк. Пролунав звук сирени, заблимали вогники, і я відчув, як корабель починає прискорюватися. Людей обшукали, забрали пристрої з екранами й поклали в капсули. Я притис до себе мишу й полетів за керівником.

— У тебе дуже шумлять крила, — передав Заєць. — Спробуй зробити звук тихішим.

Я експериментував із кутом атаки тонких крил, і шум нарешті припинився.

Керівник відчинив люк, я залетів слідом за ним і заховався на поличці за шестикутними кристалами, що стояли в ряд.

— Дурних немає, — мовив керівник. — Довелося застосувати план «Б». У рятування бідолашних дітей ніхто не повірив. — Ти постарів, Жомбелю, — відповів чоловік, що розвернувся в кріслі. — Навіть збрехати не зміг так, щоб тобі повірили! Треба було пообіцяти більше грошей.

У кріслі сидів чоловік у формі. Позаду нього висів величезний екран, де було видно, як судно наближається до хмар.

— Тепер вони нікуди не подінуться, — сказав Жомбель і сів у сусіднє крісло. — Ми використаємо їх «утемну». Як гадаєш, Кепе, якщо справа з перекидачем душ вигорить, то ми одразу пограбуємо банк чи спочатку продамо безлюдну планету? — Коли перекидач душ буде в нас, ми перейдемо в будь-які тіла й підемо на справу, — відповів Кеп. — А коли кристали-накопичувачі опиняться в наших руках, краще позбутися свідків: знищити корабель, тіла в капсулах і бійців. Нам треба змінити тіла й жити тихим життям. Коли все вляжеться, підкинуємо фінанси людям, не пов’язаним із нами, і спостерігатимемо, як вони витрачають гроші. Якщо щось піде не так — просто перейдемо на іншу планету. — Що з оформленням планети? — спитав Жомбель. — Вдалося переконати старшого інспектора поліцейської місії, що вона безлюдна? Ми ж знесли всі поселення й позорювали землі під ними. — Досвідчений гад попався, — сказав Кеп. — Узяв час, щоб покопатися в архівах. Спеціалісти, яких ми найняли, зачистили в базах усе, до чого змогли дотягнутися, але не виключено, що є дублікати. Іди до бійців, проінструктуй їх більш переконливо, ніж співробітників. Який у тебе план «А»? — Інформацію про підготовку планети до продажу корпорацією я купив у її робітника. А план операції підказав один звільнений співробітник. Він розповів, що на цій планеті знайшли давній артефакт — перекидач душ. Корпорація перенесла його на нашу планету, у закинуте місто, і охороняє гусеничними роботами та охоронною фірмою. Роботів знищити неможливо. На краю міста наші бійці підготують кілька вузьких проходів між будинками, закладуть вибухівку та закріплять троси. Після цього вони порушать сигнальний периметр і відійдуть на підготовлені позиції. Коли роботи під’їдуть, вибухівка спрацює, і їх завалить камінням. Поки охоронці розбиратимуться, ми стягнемо перекидач. — План недосконалий, але щось у ньому є, — сказав Кеп. — Я ось що подумав: якщо в нас буде перекидач, то, може, грабувати банк краще не в тілах людей, а, наприклад, у тілах леопардів? Тоді нас ніхто не наздожене. Треба над цим подумати...