Замкнені у кристалі

ЧАСТИНА 2

ГЛАВА 1

Усередині корабля панувала приємна прохолода, і я щиро зрадів цьому. Прислухаючись до кожного шурхоту, я завмирав від страху почути чиїсь кроки й обережно пробирався коридором. Мені пощастило: один із люків виявився відчиненим, тож мені вдалося проникнути в каюту, де нікого не було. Тут знаходилося безліч різноманітних приладів. Я саме міркував, із чого розпочати диверсію, як раптом, замислившись, не звернув уваги на робота-прибиральника, що під’їхав упритул. Отримавши відчутний удар корпусом, я відлетів і розпластався на підлозі. Звівшись на лапи й розгледівши нападника, я підскочив і опинився на кришці апарата. Натрапивши на ряд кнопок, почав по черзі натискати на них. Робот із розгону врізався в стіну, його нутрощі затихли, і він зупинився. Я вже було потягнувся лапками до вентиляційного віконця, аж раптом у нас врізався інший робот-прибиральник. Перестрибнувши на нього, я знову взявся за кнопки. І в цю мить мене загорнув їдкий запах газу…
Прокинувшись, я сів на задні лапки й побачив, що мої передні кінцівки заковані в дивні кульки з антенами, а сам я перебуваю всередині прозорого циліндра. Циліндр стояв на столі, за яким сиділи двоє чоловіків і уважно спостерігали за мною.
— Миша прокинулася, — почув я приємний жіночий голос із виразним тембром. Це вимовив хтось третій. Чоловіки підсунули стільці ближче до столу й наблизили свої обличчя до циліндра.
— Мишко, якщо ти нас розумієш, підніми лапку, — сказав один із них.
Я підняв лапку. Куля на ній була схожа на боксерську рукавичку.
— А тепер підійди до мене, — наказав чоловік.
— Самі підходьте! — передав я думку їхньою мовою. — Гостя треба нагодувати, напоїти, в лазні викупати…
— Увага! Цей організм випромінює думки нашою мовою. Він ображений, — знову почув я жіночий голос. — Це контакт! Перенаправляю наш діалог на ваші планшети.
— Гей, ти, контактерко, де ти сховалася? — передав я думку.
— Люди називають мене Кнасса. Кнасса — це комплексний набір алгоритмів спеціального системного аналізу. Яке твоє ім’я, розумна Мишко? — подумки передала Кнасса.
— Друзі називають мене Япама, — відповів я. — Що вам від мене треба? Ви їсте мишей?
— Кнассо, запитай, що Япама робить на нашому судні? — попросив чоловік, прочитавши інформацію на планшеті.
— Ця істота розуміє ваші слова та мої думки, — пояснила Кнасса.
— Мені було дуже спекотно, тому я забрався до вас, щоб охолонути, — збрехав я подумки.
— Частина переданої інформації є неправдивою! — почув я суворий голос Кнасси. — На твоїх лапках встановлені датчики, й обманути мене неможливо! Ти вирішив перелетіти на нашу планету?
— Та не потрібна мені ваша планета! Мені не цікава ні її назва, ні розташування. Але скажу вам чесно: ненавиджу работорговців!
— Ми не работорговці, — заперечили мені. — Якщо ти не поясниш мету свого проникнення на корабель, ми змушені будемо тебе знищити. Ти Миша, а на Мишей людські закони не поширюються.
— Можливо я і не підпадаю під людські закони, але я знищую тих, хто їх порушує. Особливо я ненавиджу работорговців та брехунів. Я впевнений, що на цій планеті торгують людьми. Перед вашим прильотом , з цієї території, були зібрані люди і закинуті у фортецю. Це означає, що ви прилетіли за новою партією рабів. Особисто я вважаю вас злодіями, а ваші дії незаконними і ганебними.
— Ще раз повторюю, на нашій планеті немає рабів! Це порушення законодавства! Так, на планеті ще є бандити і злодії, є в’язниці. А де їх немає? – з надривом у голосі оправдовувався чоловік. – Ми спасаємо людей, що опинилися в зоні ураження радіацією, робимо щеплення, необхідні для виживання. Основна наша задача, дезінфекція ураженої території.
— Залиш виправдовуватися, та ще й перед Мишою! – викрикнув молодик, зіскочивши зі стільця. – Ось, перед нами те, що ми шукали. Ця Миша й принесла на планету заразу. А тепер, вона забралась у корабель, щоб перенести заразу в наш дім. Ти сам говорив, що від неї дуже тхне і в неї підвищений рівень радіації. Знищимо Мишу, гарантую, зараза щезне. Ми не чим не ризикуємо, - молодик сів на місце. – Що може зробити нам ця Миша?
— Нещодавно я знищив п’ять тисяч космічних піратів. А космічну станцію з бридкими мешканцями запустив у Чорну діру. Вас, торговців людьми, чекає така ж участь. А потім, знайду вашу планету… Ще не придумав, що з нею зроблю. Якщо ви вб’єте мене, то друга моя половинка здійснить мої погрози.
Почулися звукові сигнали. Щось прочитавши на планшетах, люди встали та вийшли. А я почув голос Кнасси.
— Повір нам, на планеті з якої ми прилетіли немає рабів! Так, на цій планеті, де нерозвинена цивілізація, присутня работоргівля. Але ми не маємо права втручатися в цивілізаційні відношення. Хоча, зустрічаються випадки, що деякі експедиції викупають рабів. Абсолютно всі викуплені люди стають вільними. Після навчання вони самі вирішують залишитися, чи повернутися на батьківщину. Зараз прийде керівник нашої експедиції.
Люк відчинився, в каюту зайшов сивий дідок з бородою невеличкого росту. Старий підійшов до столу і поставив на нього тарілочку. Він витягнув мене з циліндра і поставив поруч з тарілочкою. Дідуган сів на стілець і, прочитав записи з планшета, сказав:
— Мене звати Елегер, я керівник експедиції та завідувач лабораторії. Я уважно спостерігав за вашими перемовинами. Щоб наша бесіда була на рівних, зніми датчики з лапок. Пригощайся.
«Старий, перевірений метод, — передав я думки Кнассі. — Спочатку клієнта обробляють поганці, а потім приходить добрий… Гаразд, напиши йому, що я вдячний за їжу, і він може ставити свої запитання. А датчики я знімати не буду. Відповім, але без конкретики».
— Хто здатний розділити душу на дві половини?
— Вибачай, я не здогадався поцікавитися у того, хто мене сюди відправив, чи можу я ділитися такою інформацією. Одна половина моєї душі перебуває в тілі людини, вона вирушила на власне весілля. А друга міститься в тілі цієї Миші й направлена сюди.
— За допомогою якого ритуалу твою душу перенесли в це тіло?
— Моїй душі було даровано здатність переходити з одного тіла в інше без жодного ритуалу. Мій знайомий птах Алконост може переносити душу за допомогою співу. Таким чином ми вселяли душі в тіла, які їх втратили…
Поки Елегер читав мою відповідь, я подумки запитав:
— Про яку зону ураження говорив той молодик і що це за дезінфекція?
— Надійшов сигнал, що на одному березі річки загинула велика частина трав’яного покриву степу. Потім виявили, що грибковим захворюванням уражена пшениця на іншому березі. Нашому послу вдалося вмовити степовиків, щоб вони допомогли зібрати місцевих жителів, які проживали навколо заражених пшеничних полів. Я прийняв рішення швидко провести дезінфекцію уражених ділянок найпростішим і найдієвішим способом — спалити, а потім обробити спецзасобами. На всій зоні ураження я ввів тимчасовий карантин. Хоча рада намагалася вжити більш радикальних заходів. Кнасса відмовила раду й попросила мене розібратися з проблемою.
— Щось починає вимальовуватися, — передав я думки. — На цій планеті існує розумна колонія грибів, вони вміють обмінюватися думками.
— Коли я бувала в цих краях, то часто чула чиїсь перемовини думками, але не могла зрозуміти, хто їх веде, — додала Кнасса. — Якщо випаде нагода поспілкуватися з ними, я зможу підібрати потрібний алгоритм до їхньої мови. А ще нещодавно я почула гучний крик. Це було саме тоді, коли корабель входив в атмосферу планети.
— Кнассо, ти можеш підтвердити, що ця інформація достовірна? — запитав Елегер, а потім звернувся до мене: — Япамо, а ти розумієш мову грибів?
— Я розумію всі мови Всесвіту й розмовляю ними. Це не тому, що я надто розумний — мене просто нагородили такою здатністю. Учора я розмовляв із Грибом, який назвався Большапом. Він розповів мені цікаву історію. Одна з колоній росла поряд із радіаційною плямою, що утворилася на місці падіння космічного корабля. Під дією радіації ці гриби мутували, і в них з’явилася здатність пересуватися грибницею.
— Я хочу познайомитися з грибами-мутантами! До того ж це був наш корабель, який зник на цій планеті, і ми ніяк не можемо його розшукати. Япамо, допоможи дізнатися, де він.
— Грибів-мутантів та їхнього правителя Споринью я знищив. Мені довелося це зробити. Місце, де лежать їхні залишки, розташоване в занедбаному підвалі неподалік від корита, з якого п’ють воду коні. А про корабель я можу розпитати Большапа.
— Де перебуває Гриб Большап? — запитав Елегер.
— Його колонія живе на березі річки. Підвезіть мене туди, і я спробую поговорити з ним. Тільки зроблю це лише тоді, коли ви гарантуєте мені недоторканність колонії. А то ще надумаєте й їх дезінфікувати.
— Безпеку розумної колонії Грибів я гарантую записом, який зробить Кнасса! Це ж справжня сенсація у всьому науковому світі! Кнассо, викликай летючу вантажівку, вилітаємо не гаючи часу! — вигукнув збуджений дідок і підхопився з-за столу.
Стягнувши зубами датчики з лапок, я забрався на тарілочку, вхопив сухарик і задоволено почав його гризти.