Я обираю помсту

Вероніка

Всім було байдуже, коли мій брат стікав кров’ю. І мені буде байдуже, коли кров’ю стечуть вони. Недарма я довгих вісім років жила лише однією думкою — помстою.

Після смерті Жені я кілька місяців не жила — я просто існувала. Мій день був таким самим, як ніч. Якщо я не лежала в ліжку, то сиділа на підвіконні, вдивлялася вдалечінь, виглядаючи брата в надії, що це все брехня і він усе ж таки прийде. Але час ішов, а він не приходив. І тоді в мене з’явилася мета — не просто існувати, а жити.

Сьогодні нарешті настав той день, коли я зможу поквитатися спершу з Вітьою, а потім з Олегом. Термін ув’язнення Віті підійшов до кінця. Ще трохи — і двері відчиняться, з них вийде він, той, хто заради безпеки своєї дівчини пожертвував життям моєї подруги та мого брата.

Несподівано задзвонив телефон. Я неохоче підняла слухавку.

— Нікусь, ти де? - промовила мама на тому кінці слухали.
— Від’їхала у справах, скоро приїду.- промовила як умова спокійніше щоб мама нічого не запідозрила.
— У тата мікроінфаркт, ми їдемо в лікарню, — слова мами пробудили в мені потаємні страхи, в яких я боялася зізнатися навіть собі.

Після смерті Жені я жахливо боялася, щоб із батьками нічого не сталося, щоб вони змогли пережити втрату сина. І зараз цей страх вирвався назовні.

— Номер лікарні? — тремтячим голосом запитала я.
— В Уманську центральну везуть тата.
— Виїжджаю! 

Повернула ключ у замку запалювання, двигун заревів, і я відразу виїхала з парковки біля в’язниці. Вітя чекав на мою помсту вісім років — ще день зачекає. Зараз головне — дізнатися, як почувається тато.

Коли я майже від’їхала, двері в’язниці відчинилися, і вийшов він. Час його не пожалів: за вісім років Вітя постарів, змарнів, в очах погас вогонь — вони тьмяніли, наче свічка. На мить наші погляди зустрілися: мій — розлючений, його — розгублений. Та вже за секунду на його обличчі з’явилося розуміння, чому я тут.

***

— Як тато? — перш за все запитала я, підійшовши до мами.
— Був мікроінсульт. Зараз він під наглядом. Лікарі хвилюються, щоб не стався повторний.
— Що стало причиною? — після довгої паузи мама все ж відповіла:
— Ти!

— Я? — перепитала я, не розуміючи, як могла стати причиною того, що тато в лікарні.
— Ти їздила у в’язницю? — питання мами мене здивувало, але я не подала вигляду і спокійно відповіла:
— Ні. Я їздила на роботу. Сьогодні мала зустріч із бізнес-партнерами стосовно поставки нової партії какао-бобів. І що б я робила у в’язниці?

Мама й тато знали, що я не змогла змиритися зі смертю брата. Вони бачили, як кожної п’ятниці після повернення з-за кордону я купувала два букети у квітковій крамниці й їхала за місто, де поховані брат, його дівчина та їхня ненароджена дитина. Женя хотів, щоб у Маші завжди були свіжі квіти, а тепер цього хотіла я.

Смерть безжальна. Вона забирає найдорожче — те, що не повернеш за жодні гроші світу. Для мене найдорожчим був він — мій старший брат, мій друг, моя опора, моя віра в себе, мій захист.

— Кого ти зараз намагаєшся обдурити? — не стримуючи люті, крикнула мама. — Ми з батьком добре знаємо, що саме сьогодні у Віті закінчується термін ув’язнення. А ти не живеш — ти існуєш надією на помсту! Вероніко, ти маєш забути і жити далі! Знайди іншу мету! Кров за кров нічого не змінить, ти не повернеш Женю! Його немає! Він помер… — на цих словах мамин голос зламався, а в очах з’явилися сльози. Вона не забула про нього, хоча робила вигляд, що все добре.

— Мамо, вони вбили твого сина. Невже ти не хочеш помститися?
— Ніка, ні! — з гнівом промовила мама й відштовхнула мої руки від своїх плечей. — Одумайся, Ніко, востаннє тебе прошу! Інакше… у мене не буде не лише сина, а й доньки!

---

Рада вітати вас на продовженні циклу "Ігри долі".
Ця книга про Васю та Ніку, долі яких неодноразово розводилися в різні сторони. І коли здавалося, що все налагодилось і вони зможуть бути разом, у Ніки помер старший брат… точніше, його вбили. І вона звинуватила в цьому Васю. Ця розлука стала найдовшою. Та через вісім років у них знову з’являється шанс усе виправити.

Чи зможуть вони це зробити? Чи пробачить Ніка Васю? І як складеться їхнє життя — ви дізнаєтеся на наступних сторінках.
Приємного читання!