Глава 3

16 років назад

- Ну серйозно? Ти влаштовуєш тут вечірку, а я маю в селі сидіти з бабою та дідом, та це взагалі крінж. – пробубніла я та нахмурила погляд дивлячись на веселого брата.

- Нікуся, от коли трішки підростеш я обіцяю, що буду брати тебе на усі наші вечірки, а зараз поки-що тобі не можна.

- Женя, я взагаліто уже доросла мені цілих дев’ять років. – покліпала я очима так як бачила у одному із фільмів, але на брата це не подіяло. Він лише ще більше почав сміятися.

- Ніка, ну що ти будеш з нами робити? До мене прийде Вася ми увімкнемо страшний фільм і будемо його дивитися. Тобі таке точно не сподобається.

- Ну звідки ти можеш знати? – не здавалася і все ж таки намагалася впросити брата і залишитись з ним.

- Ну що готовий до туси? – промовив Вася, коли увійшов в кімнату, від чого я ніяково відвела погляд. Соромно було зізнатись, але найкращий друг мого брата був моїм першим коханням. І поки він зустрічався з всякими там я збирала його фото у своєму блокноті глибоко в шафі щоб ніхто не знайшов.

- Ну можна я з вами залишусь? – спробувала я в останій раз впросити Женю, адже не хотілося в очах Васі виглядати нюнею.

- Вероніка. – промовив Вася та присів на вшпиньки переді мною. – Ти ж знаєш, що декілька днів назад у твого брата було день народження і ви його відсвяткували в колі сім’ї, але зараз Женя хоче відсвяткувати в колі друзів. І все б нічого, я навіть впевнений, що він і тобі дозволив би залишитись з нам, але є одне велике але, він хвилюється за твою безпеку адже вісімнадцять років виповняється лише раз в житі і ми для святкування купили алкоголь, що погано може впливати на людей.

- Знаю. – сумно промовила я та поглянула йому в очі в яких побачила турботу про мене і посміхнулась. – Добре тоді я поїду в село, а ви тут розважайтесь тільки без дівчат! – прокричала я головну умову та побігла на гору збирати речі.