Глава 2

Алкоголь став моїм вірним другом та товаришем коли мій стан був пригнічений, точно так, як сьогодні. Я сиділа на капоті власної машини та дивилася у далечінь на вечірнє місто. З голови ніяк не йшли слова мами. В голові просто не можу вмістити, як так можна відступитися від смерті власного сина і головне питання заради чого?

За ці вісім років я змінилася, змінилося коло мого оточення. Все не так як було раніше. Одне моє слово і Вітя б не вийшов з в’язниці… Там би й згнив, але помста чужими руками не принесла б мені того задоволення, що я бажала. Хочу, щоб вони померли від кулі випущеної з мого пістолета.

Я торкнулася внутрішнього кармана свого піджака і спокійно видихнула коли відчула під пальцями грубу рукоятку нового пістолета. За кущів роздався шум від чого я повернулася у ту ж сторону, але нікого не було видно.

- Виходь я знаю, що ти там. – за дерева вийшов до болю знайомий чоловічий силует. За сім років за кордоном я думала, що забула його, стерла усі спогади з ним. Але ж ні, він досі міцно сидить там – найкращий друг мого брата. Як же це не справедливо стосовно Жені та його пам’яті! Я б мала ненавидіти Васю усім серцем, але натомість серце пропускає удар від одного погляду на нього.

Тогорічний Новий рік в горах став цьому доказом. Я думала просто навідаю старих знайомих і переконаюся, що для мене вони залишились по заду, але натомість я зрозуміла, як сильно за ними сумувала. За посмішкою Каті, буркотінням Андрія, за простою присутністю Васі…

- Поговоримо? – власним та грубим тоном промовив він від чого я підвела очі та наші погляди зустрілися. Його наповнений болем та жалем з моїм пригніченим. Рукою я махнула поблизу машини, але на землю сідати він не став натомість сперся на капот моєї машини від чого стало важко дихати.

- Кажи що ти хочеш і йди геть, я хочу побути на одинці.

- Побути на одинці? Щоб  з’їдати себе докорами сумління? Чи можливо планами помсти? – з неприхованим роздратуванням промовив він.

- Облиш мене, тебе не має обходити чому я тут і про що мої думки! – прокричала дивлячись у вічі Васі.

- Ніка…

 - Іди геть! Від мене, та мого життя! Ненавиджу вас всіх! – ці слова я промовила так ніби плюнула йому їх прямо в обличчя. Заради однієї цілі - щоб він зник.

- Ніка, я нікуди не піду і не дам тобі вчинити найбільшу помилку твого життя! Ти знаєш, що ти для мене означаєш!

- Я для тебе? Це смішно чути! Можливо саме тому твою постіль уже понад два місяці зігріває та руда хвойда?

Соромно було зізнаватися в першу чергу собі, але я регулярно дізнавалася про його особисте життя. З ким він спить та з ким проводить вечори. Легше від цієї інформації мені не було навпаки лише гірше. Поки я проводила вечори з келехом вина він розважався з іншими.

-Проводжу і що? Я тобі не одноразово пропонував забути минуле та почати усе з початку, але ти ж горда і відмовляєшся! Ніка, ти слабка! – ці слова змусили вдарити його долонею так сильно, що на його щоці залишився слід, але мені легше не стало. Я не слабка і давно такою не являюся.

- Я не слабка!

- Доведи! Забудь минуле та погодься на стосунки зі мною! – несподівано для мене Вася з кишені брючних штанів дістав каблучку та поклав мені у руку. -  Одягнеш її на палець тоді коли відмовишся від помсти та будеш готова рухатися у перед. Вітя сьогодні вийшов на волю у тебе є два варіанти дістати пістолет, який ти носиш у внутрішній кишені та вистрілити йому прямо в серце, або прийняти те покарання, яке він уже відсидів.

Без інших слів Вася відійшов від мене та пішов у сторону дерева з-за якого вийшов. Ще через деякий час я побачила,  як загорілися фари його автомобіля і він поїхав. Так само легко, як зробив це вісім років назад, коли мені найбільше була потрібна допомога та підтримка.

- Ало, мені до завтрашнього ранку потрібен номер телефону нового хлопця Даші… Так сестри Андрія.

Довго не наважувалась написати продовження циклу, але зараз по стану здоровя зявилось багато вільного часу тому рада буду вашим коментарям.

Приємного прочитання. Сподіваюсь вам подобається пара Васі та Ніки

Також незабаром планую опублікувати книгу про військових,що будують стосунки на фронті.