9

Елара

За роздумами про слова короля, я не помітила як водій спинив колесар біля будинку інквізитора та розпахнув для мене двері. Підганяти замріяну Світлу він не наважився, тому так і застиг, простягаючи мені руку.

— Дякую, — отямившись, я прийняла допомогу та вийшла назовні.

Погане передчуття накрило, коли я підходила до парадного входу. Двері різко відчинились і на вулицю вилетіли, наче пташки з клітки, дві перелякані служниці та чкурнули в кущі.

Через прочинені двері долинув жіночий крик, потім грюкіт. Я кинулась вперед, пробігла довгим коридором повз велике дзеркало та збігла сходами на другий поверх.

— Ти брудна покоївка! — кричала Ріена, замахнувшись на Найту. — Як ти посміла?

Служниця сиділа на підлозі, закривши голову руками, серед уламків порцелянової вази.

— Не чіпай її! — я налетіла на Світлу, штовхаючи в плече, і вона ледь не впала, рефлекторно переставляла ноги поки не вдарилась у стіну. Вперіщила в мене ошелешений погляд:

— Ти що собі дозволяєш? — визвірилась вже на мене. Я вирівнялась, затуливши собою Найту, кинула короткий погляд на відчинені двері у мою кімнату біля яких відбувалися події та процідила:

— Не смій торкатися служниць у моєму домі!

— Вона, — Ріена обурено хапнула ротом повітря, збираючись щось доводити, але я не збиралась її слухати:

— Чого ти взагалі приперлася у мій будинок?! — підвищила голос, охоплена люттю. Ріена роздратовано роздула ніздрі, провела рукою по комірцю приталеної сукні:

— Я тут через запрошення твого чоловіка, — прошипіла розлюченою гадюкою. — Це взагалі-то його будинок, Еларо!

— То йди до нього! — я повільно наблизилась до Ріени. Вона задерла голову, намагаючись дивитися на мене зверхньо. А я додала тихіше: — Якщо він виділив тобі місце на ліжку, то там і лежи. І рота в його домі можеш розкривати тільки для стогонів, в іншому стулися та не смій торкатися моїх працівників!

Ріена випучила на мене очі, та завмерла з відкритим ротом.

— Що у вас сталося? — суворий тон Ліандера змусив мене відступити від Ріени та обернутися. Чоловік наближався швидким кроком. Я схилила голову на знак вітання, Ріена вклонилась, глянула на мене і кинулась назустріч інквізиторові:

— Лорде, я шукала вас…

— Що ви тут влаштували? — Ліандер не слухав, перевівши важкий погляд на мене. — Здійняли галас на увесь будинок, як базарні дівки, ще й на очах у слуг!

Відвернувшись, міцно зчепила щелепи, і з огидою слухала виправдання Ріени:

— Лорде, присягаюсь, я не хотіла вас турбувати, але ж ми домовилися про зустріч. А ваша служниця, — тон Ріени змінився з улесливо-медового на гнівний, коли вона ткнула пальцем у Найту: — Кинулась на мене, перешкоджаючи! Вона хотіла мене вдарити, і я не збираюсь пробачати таке ставлення до Світлої!

Ліандер насупився та повернув голову до Найти, яка так і продовжувала сидіти на підлозі, низько опустивши голову.

— Моя служниця не нашкодила б Світлій, — виплюнула я, витягуючи руку вбік, наче намагалась закрити Найту одночасно від Ріени та чоловіка. Той кинув на мене невдоволений погляд.

— Скажи! — крикнула Ріена та визирнула з-за мене, звертаючись до служниці: — Чи намагалась ти вигнати мене силою? Чи мені застосувати до тебе Світло, аби здобути відповідь?

— Не смій! — я зробила крок до брюнетки. Мої долоні спалахнули золотавим сяйвом, Ріена відскочила, злякано округлила очі, та раптом ззаду пролунало приглушене:

— Я це зробила. Я виштовхнула леді з кімнати, — зізналась Найта.  

Мій запал миттєво вщух, Світло вгамувалось, вляглось пригнічено. Озирнувшись на служницю, наштовхнулась на її рішучий погляд:

— Найто, не треба… — промимрила, але служниця обернулась до Ліандера:

— Вибачте, лорде…

Він не дослухав, відвернувся та кинув через плече:

— Твій контракт анульовано. На світанку…

— Ні! — я кинулась до чоловіка і зробила те, чого не робила вже понад десятиліття. Схопила його руку, торкнулась першою, смикнула на себе: — Це моя служниця! Ви обіцяли що не будете її зачіпати. 

В його очах змінилось кілька емоцій: здивування перейшло у зацікавленість, потім у роздратування. 

— Я і не чіпав її, — відповів Ліандер та повернув долоню, намагаючись перехопити та стиснути мої пальці, але я відсмикнула руки:

— То лишіть її, і я покараю Найту сама.

Ліандер вивчив поглядом свою порожню долоню, від якої я відсахнулася наче від пастки, а потім гидливо підтиснув губи:

— У тебе два варіанти: або служниця тихо піде на світанку, або ти продовжиш випробовувати мої нерви та вона і її батьки після завтра опиняться в Ямі.

Ліандер рушив коридором до свого кабінету. Ріена нагородила мене поглядом переможниці та рушила за ним. А я озирнулась на Найту. Дівчина повільно підіймалась, знову опустивши голову, русяве волосся, що вибилося зі складної коси, прикривало її обличчя.

Мене огорнула лють, штовхнула в спину. Я стиснула пальці в кулак, Ріена беззвучно скрикнула, впала на коліно, схопившись руками за ногу. Я опинилась поруч та схилилась до неї:

— Забирайся з мого дому і чекай коли мій чоловік прийде до тебе сам!

Вона підняла голову. Зіниці розширились від болю та здивування, наче вона забула, що безсмертя не означає захист від фізичного дискомфорту.

— Ти не можеш, — прошепотіла вона через силу, але я смикнула рукою, схопившись за невидиму нитку світла, і Ріена захрипіла.

— Ще раз зʼявишся в моєму будинку, і я не стану стримуватись.

Відпустивши силу, я розвернулась та кинулась за Ліандером. Очікувала, що Ріена вдарить у спину, хоча б для того, щоб повернути собі видимість контролю, але нічого не відбулося. Наздогнати чоловіка вдалося лиш біля його кабінету, він тільки відкрив двері, але я штовхнула їх, знову закриваючи.

— Ви не можете так вчинити, лорде! — вимогливо почала. — Скасуйте наказ. Я покараю Найту публічно щоб заспокоїти вашу коханку, але…

Він обернувся так різко, що я не встигла відійти. Штовхнув мене у плече, змусивши позадкувати та впертися у стіну спиною, наблизився та навис наді мною.