2.2

Терміново потрібен кращий план. Тому, ледь минувши ворота, я різко загальмувала і обернулася. Хлопець, який явно такого не очікував, ледь не врізався в мене, зупиняючись, і поки він не прийшов до тями, я, що було сил, штовхнула його в купу листя, дбайливо залишену прибиральником. Так я зможу виграти кілька секунд, поки він буде підніматися. 

Не врахувала я одного. Падаючи, він схопив мене за лікоть, і вже я, не чекаючи такої підстави, впала разом з ним. Не встигнувши отямитися, вже лежала в купі листя, а Гординський сидів на моїх стегнах з переможною посмішкою.

— Набігалася? 

«Програла», — єдине, про що я зараз думала, дивлячись знизу вгору на хлопця своєї подруги. 

Було неймовірно страшно, тому що від нього можна очікувати чого завгодно. І якщо він мене зараз прикопає он під тим дубом, я зовсім не здивуюся. Але, боюся, його фантазія набагато збоченіша, ніж я собі уявляю. 

— Ей, подруго, — хмикнув Андрій, чекаючи відповіді. 

А що я можу сказати? «Відпусти», «вибач», «я не тебе фоткала, а підробляю просто місцевим папараці»? Він і так все зрозумів. 

Ковтнувши, я стисла руки в кулаки, чекаючи своєї долі. Але хлопець, побачивши мою реакцію, лише засміявся, відпустив мої зап'ястя і схопив фотоапарат, що звисав з моєї шиї. 

— Я зараз просто видалю фотку, — повідомив він. — Бачу, ти й так вже все сама зрозуміла. 

Повернувши фотоапарат на місце, він підвівся і, схопивши мене за руку, ривком поставив на ноги. 

— Тобі пощастило, що у мене зараз немає часу, — обтрушуючись від листя, невдоволено вимовив він, а потім різко схопив мене за підборіддя. — Але на один повчальний поцілунок вистачить. 

Усвідомивши, що він збирається зробити, я нажахано сіпнулася, але рука, що обхопила мене, скувала всі рухи. І ось я знову відчуваю ці губи, які невблаганно мучать мій рот. Заплющую очі, але все стає тільки гірше. Тепер всі почуття загострені і зосереджені лише на поцілунку. Нічого не можу з собою вдіяти, плавлюся, немов шоколад. Від ненависті до самої себе починає нудити, відчуваю, як печуть очі, і сльози котяться по щоках. Це трохи протвережує, і я різко смикаюся. Андрій, вирішивши, що я повністю в його владі, відпускає мене. Мимоволі схлипую та відходжу назад, коли він намагається до мене дотягнутися. Відчуваю тремтіння по всьому тілу і неймовірну жалість до самої себе. 

— Будь ласка, досить, — прошу, але голос зривається. 

Відступаю назад. 

Коли він піднімає вгору руки в примирливому жесті, розвертаюся і швидко, наскільки дозволяють мені мої тремтячі коліна, йду геть. У голові настільки порожньо, що я відчуваю там відлуння від власних кроків. І це краще, ніж якби там панував хаос. 

Тільки діставшись до свого ліжка і впавши на нього обличчям вниз, я дозволила собі вдосталь пошкодувати себе. Але плакати вже не хотілося, тому я замислилася над тим, що ж відбувається і як з цим впоратися. Хлопець подруги вже двічі мене поцілував. Причому, це викликає в мені певні почуття, і не завжди негативні. За що я відчуваю пекельні докори сумління. Тому що якщо в перший раз – це була повністю вина Андрія, то тепер я, виходить, сама його спровокувала. І все це було даремно, так як фото він видалив. 

Раптово, в кишені коротко писнув мобільний, сповіщаючи про вхідне повідомлення. Зітхнувши, витягнула його і розблокувала, втупилася в екран. 

Якого... чорта?