1.2

— Привіт, Люд, — відповів Андрій, і я нашорошила вуха. — Тихіше, сонце. Що сталося?

— ...

— У парку з друзями? — Прямо-таки відчула своєю спиною цей ненависний погляд. — Ні, я просто зустрів їх по дорозі до тебе.

Так і підмивало крикнути: «Подружко! Твій пес у парку, і одягнений зовсім не в смокінг для серйозного заходу, на який ви зібралися».

Зі злісною посмішкою я розвернулася, але не встигла й рота розкрити, як виявилося, що Гординський уже стоїть у мене за спиною. Від несподіванки я скрикнула, але велика долоня відразу затиснула мені рот.

— Що, мила? Який вереск? Та тут школярі якісь граються.

— ...

— Ага. Ти вже готова? Я зараз буду.

— ...

— Гаразд, буду чекати внизу. Поспішай. Цілую.

Я ошелешено витріщалася на чоловічу, обтягнуту майкою грудну клітку, в яку мене ледь не втиснули носом. І намагалася не дихати. Через надто приємний чоловічий аромат, на який моє тіло негайно відреагувало прискореним пульсом і поколюванням внизу живота. Що було абсолютно обурливим! Але якщо з фізіологією впоратися мені не під силу, то з нахабним мудаком – запросто. 

З усієї сили наступивши йому на ногу і ткнувши кулаком в живіт, я вивільнилася і відскочила. 

— Якого чорта?! – викрикнула. — Не смій мене чіпати. 

— Послухай, ти, маленька скалка в дупі! — Його очі зблиснули. — Ти забудеш про нашу сьогоднішню зустріч, або я змушу тебе це зробити! І не смій втручатися в наші з Людою стосунки. Добром це не закінчиться. Для тебе.

Він що, погрожує? Мені? Та я його розірву за подругу, не те, що втручуся. Вона гідна кращого!

Загарчавши, я різко зробила крок вперед і вдарила брюнета по щоці.

— Це тобі за брехню, — викрикнула я. — А це за подругу...

Але Андрій перехопив мою долоню і боляче стиснув.

— Слухай сюди, подружко, — злісно прогарчав хлопець мені в обличчя. — Ти переступила вже всі межі дозволеного, і моє терпіння на межі. Ти навіть не уявляєш, що я можу з тобою зробити. 

— Ой, боюся, аж тремчу! — з викликом пирхнула я і задерла носа, нахабно дивлячись йому прямо в очі. 

— Не боїшся мене, значить, так? — Він раптом кровожерливо оскалився. — А себе?

Не встигнувши зрозуміти, що він має на увазі, відчула долоню на своїй потилиці, а потім його губи на моїх. Моє серце зробило кульбіт і впало в п'яти.

Вмілий язик ковзнув у мій відкритий від подиву рот, і ноги підкосилися. Напевно, відчувши це, Андрій обхопив мою талію рукою і притиснув до себе так міцно, що я відчула його скажене серцебиття...

Боже, мене цілує хлопець найкращої подруги, а я навіть пальцем поворухнути не можу. Він точно змій-спокусник. 

Паралізував жертву своїм зміїним отрутою, а тепер душить...

— Розслабся, тобі все одно не встояти, — прошепотіли мені в губи.

Це подіяло, але дало абсолютно зворотну реакцію. Витверезило, немов відро холодної води, і я жахнулася. Як взагалі дозволила доторкнутися до себе цьому козлу?! А тим більше поцілувати! Ну, тримайся, Ален Делон клятий!

— Ай!

Ворожі клешні відразу злетіли з моєї дупи і перекочували до свого власника на ширінку, і я з почуттям виконаного обов'язку опустила ногу. 

— Ще хоч раз мене торкнешся, руки вирву і в дупу засуну! — І зміривши його презирливим поглядом, гордо пішла геть.

Це вже ні в які ворота не лізе! Потрібно терміново рятувати подругу від цього гівнюка. Ось тільки як? Розповісти про поцілунок? Ні. Погана ідея. По-перше, засліплена коханням Людка навряд чи повірить мені. По-друге, Гординський, я впевнена в цьому (он брехав їй по телефону, і навіть не затнувся) — майстер перекручувати правду на свою користь, в результаті чого виявиться, що я сама кинулася йому на шию, а він, як вірний хлопець, відшивав мене, ось я і розлютилася. Докази! Ось що мені потрібно. А судячи з того, як просто він поцілував малознайому дівчину, проблем з цим не буде. Треба тільки озброїтися фотоапаратом і організувати стеження. Чого тільки не зробиш заради любої подруги...