7 (1)

Дмитро

Як лікар, я рідко мав «безтурботні суботні ранки» – зазвичай на цей час приходилось чергування, або щонайменше дзвінок з роботи чи від пацієнтів, у яких щось трапилось. Але сьогодні я сидів у білому, майже стерильному кабінеті адвоката, намагаючись позбутись думки, що тут тхне лікарнею. Не буквально, звісно. Просто надто багато світлого.

– Подобається інтер’єр? – поцікавився Данило Альбертович, повертаючись з чашкою ароматної кави для мене і чаю – для себе. – Мені спокійно в оточенні білого. Видно кожний сторонній елемент.

– Якщо чесно, зараз стороннім елементом себе почуваю я, – не втримався від жарту.

– Так, ви вельми контрастні в своєму чорному одязі, – гмикнув адвокат. – Пригощайтеся, – він віддав каву і сів у крісло. – Якщо чесно, я здивований вашою справою.

– Чому?

– Чоловіки рідко при розлученні наполягають на повній опіці над дитиною. Зазвичай ми маємо два випадки: або бажання повністю відсторонити матір від чада, аж до позбавлення батьківських прав…

– На це юридичних підстав нема.

– Так, – кивнув Данило Альбертович. – Або інший випадок, коли все вирішено полюбовно, і матір сама готова, щоб батько дитини виступив її офіційним опікуном. Але ви боретеся за свого сина… Ем…

– Заради сина, а не щоб почухати власне его? – уїдливо поцікавився я. – Пробачте. І наскільки мені відомо, суперечок стосовно того, хто виховуватиме дитину, чимало.

Данило Альбертович знизав плечима.

– Так, – погодився він, – проте ви не схожі на ті стандартні пари, справами яких я зазвичай займаюся. І ви особисто ініціюєте розлучення…

– Я вже повідомляв причини.

– Звісно. Отже, я проаналізував документи, – чоловік прочистив горло. – Ви маєте офіційний дохід, вважаєтесь годувальником сім’ї. Дружина ваша офіційно не працевлаштована, і, наскільки я розумію, поставила сім’ю в скрутні умови, намагаючись розкрутити власну справу.

– Кредити. Так.

– Це чудовий доказ її ненадійності. Хто ж залишить дитину з матір’ю без стабільного джерела доходу? – адвокат знизав плечима. – У вас є докази, її кредитна історія, це теж добре. Звісно, за потреби ми робитимемо запити у відповідні банківські установи. Також потрібно довести, що ваша дружина мало часу проводила з сином. Тут складніше, адже вона не працює і, як я розумію, мала можливість перебувати з ним частіше, це так?

– Так, але… Тарас часто буває у бабусі з дідусем.

– Ваших батьків?

– З батьками Єлизавети ми майже не спілкуємось. Тож так. Це теж врахується?

– Зараз вам потрібно буде поговорити з сусідами, вашими та ваших батьків. З батьками однокласників Тараса. Вам знадобляться свідки, які підтвердять, що ви маєте кращий контакт з сином, аніж Єлизавета. Якщо будуть свідчення її публічно неприйнятної поведінки, теж добре, – Сліпчик потер підборіддя. – І, звісно, ваша бездоганна репутація. Добре, що ви лікар, шанований спеціаліст. Єлизавета теж, як ви казали, має медичну освіту? Чому вона не працює за спеціальністю?

– Її звільнили через порушення медичної етики.

– О. Що саме?

Я скривився. Згадувати цю історію не хотілось категорично. Проте я витиснув з себе, пам’ятаючи, що з адвокатом потрібно бути чесним:

– Вона зустрічалась зі своїм пацієнтом. Власне, зі мною. Я звертався до Єлизавети, як до спеціалістки, а став її чоловіком. І так, я знаю, що це неправильно. Досі почуваюсь через це винним.

Данило Альбертович всміхнувся.

– Винною через це повинна почуватися ваша дружина, – рішуче заявив він. – Пам’ятайте про це. І так, документальні свідчення цього нам теж знадобляться. Це можна розіграти як причину розриву вашого шлюбу. Пам’ятайте, для судді ви маєте виглядати жертвою, яка бореться за свої права і намагається висмикнути дитину з лап неблагонадійної матері.

Я здригнувся від формулювань. Та яка в біса жертва! Дорослий чоловік. Але перебивати адвоката – марна справа, крім того, мені справді потрібна його допомога.

– Далі, – продовжив Данило Альбертович, – якщо у вас буде можливість публічно продемонструвати, що ви про сина турбуєтесь, а ваша дружина – ні, робіть це і фіксуйте, щойно зможете. Вам потрібні публічні свідчення, чим більше, тим краще. Кожне підтвердження гратиме вам на руку. Можливо, вдасться домовитись полюбовно, але якщо вона проситиме гроші в обмін на дитину, ви це теж спробуйте провернути при свідках.

– Нащо?

– Аби потім не довелось платити, – розвів руками адвокат. – Не хочу налаштовувати вас на погане, але повірте, в розлученні багато хто ворог одне одному. Ну і, нарешті, найголовніше. Ваша репутація не повинна бути заплямована чимось раптовим.

– Про що ви говорите? Про зради? – вигнув брови я.

Поцілунок з Еммою спалахнув у спогадах, і я постарався відігнати думки подалі.

– Зрад не було, – твердо промовив я. – Спочатку ми з дружиною розлучимось, потім я дивитимусь на інших жінок.

– Всі так кажуть, – всміхнувся Данило Альбертович. – Але чи є та, на кого ви вже дивитесь… І хто займе місце вашої дружини після розлучення?