Гріх бути нормальним

Пролог

«Земля — єдиний свідок, який ніколи не заговорить першим, але вона пам’ятає вагу кожного тіла».

Саме ця думка засіла в її голові, мов чужий шепіт, від якого неможливо втекти. Вона стискала кермо так, що кісточки пальців побіліли, а долоні стали слизькими від поту. Дорога вглиб лісу ставала все вужчою, дерева підступали ближче, немов намагалися розчавити автомобіль своїми кострубатими гілками. Тишу в салоні розрізало лише нервове дрижання лопати в багажнику — метал об метал на кожній вибоїні.

Пасмо вогняно-рудого волосся прилипло до щоки, але вона не ворухнулася, боячись зруйнувати крихку ілюзію спокою. Її зелені очі, що світилися в темряві відблисками приладової панелі, нагадували очі хижака, який уже відчув смак крові. Позаду, тримаючись на відстані рівно настільки, щоб не загубитися в свинцевій ночі, котився автомобіль напарника. Він був майстром «нормальності» — чоловік, чию щиру усмішку сусіди вважали добродушною, навіть не підозрюючи про його «нічний світ», де правда засипається сирою землею.

Вона вдихнула вологе повітря й усвідомила: дорога назад тепер закрита не лісом, а тим, що вони везуть із собою. За кілька годин природа стане їхнім спільником — дощ змиє кров і сліди, розчиняючи докази в багнюці

Надія Яцишена

Подобається

#525 в Детектив/Трилер
#199 в Трилер
#218 в Детектив

У тексті є: розслідування вбивств, неочікуваний кінець, психологічний трилер

Відредаговано: 24.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись