Розділ 1
Неваленд
Одного дня ти зрозумієш, що не треба нікуди бігти, когось рятувати, перед кимось виправдовуватися, до чогось себе змушувати, і це буде кайф. Ти почнеш жити. Для себе. Для неї. Насолоджуватися життям, забувши про усе на світі. Відтепер світ сконцентровано у тобі. Твоя сила жадала проклюнутися, як тонкий паросток, як зелений жолудь із золотим зернятком усередині, який ти дбайливо приніс у кігтях з Елізіуму і посадив тут, на окраїні Колонії. Відтепер це твій дім. Тут твоє серце, тут твої надії та сподівання на щастя з коханою.
Неваленд. Так Іван назвав своє нове пристанище. НЕВА, що у перекладі з англійської означає «ніколи». Ніколи не думай про погане. Ніколи не сумнівайся у власному виборі. Ніколи не схиляйся перед сильними світу цього. Ніколи не кори себе за помилки, котрі зробили тебе тим, ким ти є зараз. Ти є, і цього достатньо. Зелений жолудь у руці – підтвердження закінчення довгої дороги до себе і натяк на нові подорожі, враження та емоції, які подарує новий світ.
Зелений жолудь проросте у землі, пустить коріння, виб’є зелений пагін, що згодом забуяє молодим дубом. Так і Іванова сила проросте у ньому, відпустить волосся, а юнак заплете його у коси, перетягне стрічкою і буде насолоджуватися реальністю.
Правічний Дуб залишив весільний подарунок і відлетів на гору Меру. Жовтобрюх кудись щез. Напевно, образився на те, що Іван знехтував його настановами і покинув Лук та Стрілу у дуплі зеленого велета. А, можливо, справа зовсім не в артефактах, а у тому, що Ваня не виконав покладену на нього місію і не повернув Нівею Морені. Жнива розпочались, а значить, ситуація сама собою розрулилася. Іванові байдуже на Змієві проблеми. Хлопець був Стрільцем, тепер він переродився і став Вогняним Драконом. Жовтобрюх у порівнянні з ним – дитячі пустощі. Нехай тільки поткнеться, то отримає такої прочуханки, що сам Ель почує і примчить втихомирювати. Загалом, уже б мав, але чомусь затримується. Та й Правічний Дуб не з тих, хто буде пороти гарячку і пришвидшувати події.
Усьому свій час. Час розкидати і збирати. Що має статися, станеться. Тільки як вчинити з Павуком, поки незрозуміло. В такому вигляді Родион становить загрозу новоствореній сім’ї. Повернути його у власне тіло наразі не вийде. На Елізіумі державний переворот. Тимчасово виконуючим обов’язки проголосили представника Змія Гориновича – Їн-Луна. Як виявилося, Яга не збрехала, натякнувши, що Їн-Лун – позашлюбний відприск крилатого батечка. Іванові той явно не буде радий.
На Елізіумі посилили охорону і нагнали цілий полк Песиголовців-мутантів, які постійно курсують і стережуть повітряні кордони. У водоймах кишать Лахесиси – хижі підводні човни. Елілля запроторили до камери смертників, але убити не можуть. Іван краєм вуха чув, що сина головного божка мають скоро обміняти на меморандум про недоторканість елізійської альма-матер. Життя Елілля – то гарантія повновладдя Їн-Луна. Доведеться зачекати, доки воєнний конфлікт уляжеться, а тоді трансформувати Павука. А поки він сидить у спеціально відведеній для цього печері. Сидить на цепу, як сторожовий пес. Принизливо, зате справедливо. Брат, як не як. Це теж треба враховувати. Нагородив же бог родичем!
У Іванові думки вривається мелодійний голосок Нівеї:
— Ваню, павук їсти хоче, а на нашому літаючому острові дичина закінчилася. Може, злітаєш на сусідній, принесеш?
Нівея тихо підходить і сідає поруч. Вона прекрасна, як елізійська квітка Елой.
— Пам’ятаєш, сьогодні на Землі святкують Івана-купайла.
— На що ти натякаєш, кохана? — Іван знімає з себе накидку зі шкіри місцевої тварюки і огортає оголені плечі жони. Вони такі цнотливі і заманливі, наче вогні купальської ватри.
— Не знаю. Може, варто на деякий час покинути обживати острів і відвідати твою матір? Дивись, молвенець на руці світиться. Мати тужить за тобою, думає, що загинув.
Нівея відвела погляд і зробила контрольний постріл:
— Коханий, мені сорока на хвості принесла, що твій татко занедужав.
— І яка ж це, з дозволу сказати, сорока? — насуплюється Іван. — Не та, у якої роги, як у антилопи Нільгау, а крила чорні, наче пекельна смола? Я ж прохав тебе порвати усі зв’язки зі старим життям, а ти знову за своє.
— Коханий, не сердся, це справді була звістка від Веліала. Та я чітко виконую шлюбний договір і спілкуюсь через посередників. Комар носа не підточить.
— Комар, може, і не підточить, а Морена може. У неї повсюди очі є, хоч має всього одне живе. Ти тут сидиш собі, насолоджуєшся свободою, а потім бац! Тебе хапають за шкібари і відтранспортовують на базу Лунатиків. Казку «Царівна-Жаба» знаєш? Так от, я не маю ніякого бажання ходити за три-дев’ять земель.
Іван вправно підчеплює підсаком істоту, схожу на зеленого краба і вкладає до сітки, яку нашвидкуруч зплів із цупких стебел місцевої екзотичної рослини. Сітка смачно плямкнула і переварила краба.
— От гадство, ні однієї нормальної рослини немає, самі канібали повсюди. — кривиться Іван. — Сьогодні голодні спати ляжемо. Уже шлунок до хребта прилип. Я тепер наполовину людина, а наполовину змій. Не поїм, буду ходити злий, а коли я злюсь, то відразу перетворююся на дракона. Воно тобі треба, Ніє?
Нівея відвертається і починає тихо хлюпати носом. Плаче? Відколи це вона навчилася?
— Я не плачу. Це алергія на місцеву флору, Ваню. — чує у відповідь. От хитра жона, читає думки і не стидається. Ще один пунктик шлюбного договору коту під хвіст.
— Так чого ж ти від мене хочеш? — підхоплюється на рівні ноги Іван, відкидаючи ногою залишки краба в сітці. — Павук голодний? Нам самим нічого їсти, а ти йому найкращі шматочки віддаєш. Повір, він того не вартий. Досі жалієш? Не розумію тільки, чому. Невже чекаєш, що Родион повернеться у власне тіло і ми заживемо утрьох довго і щасливо? Шведська сім’я – це не те, про що я мріяв, беручи тебе заміж.
— Іване, чому ти такий впертий? Не мрію я ні про яку шведську сім’ю. Я кохаю лише тебе і не збираюсь заводити стосунки при живому чоловікові. Тим паче, коли чоловік – дракон.
#9224 в Любовні романи
#2077 в Любовне фентезі
#4667 в Фентезі
#1170 в Міське фентезі
боротьба за долю людства, дракони, гумор і непередбачувані пригоди
Відредаговано: 29.06.2023