Розділ 6

«Лідера багряних роботів переможено, а палац захоплено, проте мені ще потрібно дочекатися, поки мені виплатять нагороду. Лишилося лише дожити до того моменту, бажано, щоб всі органи лишились при мені», — сказала собі Тоня та зайшла до палацу багряних роботів, в якому гравці починали святкувати, бо добу після захоплення палац буде у зоні відсутності боїв.

— Це Тоня! Вона перемогла Лідера багряних роботів! Слава Тоні!

По залі швидко рознеслися крики. 

— Тоню раз ти отримав стільки грошей, може замовиш кожному по кухлю?

— А біс з вами! Гуляємо до ночі! — крикнула Тоня.

«Людям на кшталт мене не варто йти в політику, бо кілька тижнів нічого не роблення можуть стати кінцем держави, тому я буду вимушений заради загального блага жити в теплі й достатку та відкрити дорогу кращим за мене, щоб вони робили подвиги, заради яких їх будуть пам’ятати», — подумала Тоня.

— Ніколи не думав що відчуття, що нове життя вдалося, буде настільки приємним.

«Валерія після свята була залучена у відбудовуванні руїн, що були спричинені захопленням палацу, жаль, що всі мої роботи та дрони працівники були знищені», — подумала Тоня. 

— Що будеш робити Марен? — спитала Тоня.

— Ще лишилося сім командувачів, проте мені доведеться звикнути жити тут, поки я не зможу повернутися назад, — відповіла Марен.

— Невже тобі настільки не подобається в цьому світі?

— Ну, ледь не моментальне засинання завдяки шолому, гидка дієта, від якої я нарешті втратила присмак, Та той факт, що тебе до туалету носять у подібного життя є свій шарм.

— Так, проте у тебе не вийде перестати бути ментальним берсерком та доведеться змиритися з подібним життям.

— Знаєш, це не так вже і погано… Я довго мріяла про наявність подібного вибору, проте в реальності це б просто не працювало, а таким, чином я буду щаслива, скільки б я не страждала…

На обличчі Марен з’явився рум’янець.

— ...Мій капюшон не зніметься ніколи, — сказала Марен.

Марен отримала 1 емоційну шкоду.

— Техпідтримка навіть прочитала мого листа — це просто жахливо. Мені доведеться ходити в такому вигляді до кінця моїх днів, та перехожі будуть жахатися мене, або розглядати мене, наче це робить Тоня, — сказала Марен.

— Я вкотре повторюю, що дивлюся на обладунки, — сказала спокійним голосом Тоня.

Полишивши людину, про майбутнє якої Тоня була б занепокоєна, якби їй не було чхати, Тоня пішла до іншої компаньйонки.

— Привіт, Міс п, що будеш робити з грошима отриманими за завдання?

— Я тут купила дуже класну симуляцію на двох та, як свого чоловіка, я прошу тебе пройти її зі мною.

— Я ніколи не був твоїм чоловіком та, не дивлячись на щоденні листи твоєї матері, навряд чи ним стану.

— Моя мати шле тобі листи щоденно? Якось на неї не схоже раніше вона відкрито просила. Щось напевно сталося, що вона стала поводитися стриманіше. З приводу симуляції.

— Чому б ні? Спробуймо.

Запустивши симуляцію, Тоня опинилася в недобудованій будівлі з порожніми коридорами.

— Ти тут, Міс п? — спитала Тоня.

— Я стою поруч, — відповіла Міс п.

— Чому в мене замість рук, мацаки? Чекай, чому тут так темно? Чому в мене завдання знайти жертву? Що це за симуляція?

— Це симуляція жахів. Вона одна з найкращих, а ти граєш роль зла, яке повинно зловити жертву, проте наскільки я пам’ятаю, є ще інше створіння, яке полює і на тебе

— ААА! — Тоню знайшло створіння, що полювало на неї.

Тоня отримала 1 емоційну шкоду.

Тоня отримала 1 емоційну шкоду.

Тоня отримала 1 емоційну шкоду.

— Де тут кнопка виходу? — кричала Тоня.

— Симуляція вимкнеться сама, якщо ти її пройдеш, або якщо шкала ментального здоров’я одного з нас впаде до 50.

Емоційне здоров’я Тоні 88/100.

— Я тут точно здохну! Скільки годин потрібно витратити на проходження?!

Мацакове створіння, що було Тонею, сиділо в кутку та тремтіло.

— На упаковці було написано десять годин, — невпевненим голосом сказала Міс п.

— Гаразд, гаразд, я хоробрий, я зможу пройти до кінця того коридору.

Тоня отримала 1 емоційну шкоду.

— А от і ніфіга! Я здаюся, ти перемогла, будь ласка, забери мене звідси!

— Тут немає кнопки виходу.

— Повтори, будь ласка, ще раз, бо я не розчув, — сказала спокійним голосом Тоня.

— Зв’язок прекрасний, ти добре чув, що я сказала, — відповіла Міс п.

Після кількох годин симуляція примусово завершилася, а Тоня вирішила, що більше ніколи не вилізе з рюкзака Пухнастика. 

Тоня пішла до кімнати, що нагадувала кімнату караоке. Лише через п'ятнадцять хвилин вона помітила Валерію в цій кімнаті.

— Вузькі коридори настільки страшні, чому таке можливо відчувати? Це одна з найгірших симуляцій, які я тільки відчував, я більше ніколи не повірю пропозиції жодної дівчини. Якщо шкала впаде ще хоч на один пункт, то в мене почнеться головний біль та марення. Я прошу бути дещо стриманіше.

— Я не варвар, якому подобається зраджувати та підставляти своїх компаньйонів.

— А як же той випадок коли ти мене кинула?

Валерія отримала 1 емоційну шкоду.

— Я мала більшу за тебе швидкість. В мене не було наміру тебе кидати, я просто запанікувала, коли я побачила стількох роботів! І ти справді хочеш, щоб я сказала тобі щось подібне у відповідь?

— Ні, пробач, я справді не правий, будь ласка, не роби мені боляче, бо мої муки швидко цього разу не закінчаться. Так от, раз ти входила в групу переможців багряного лідера, чи сталося щось ще?

— Мене прийняли в корпорацію.

— Вітаю.

— Це нечисельна корпорація, проте там теж є кілька людей, яких «Земля у небезпеці» заслали сюди. Приємно нарешті спілкуватися з кимось, хто тебе по-справжньому розуміє.